7. Не правильне рішення

– Що він тут робить? – розгублено випалила Віка, коли дівчата вийшли на вулицю. 

Аня розуміла, що подібної реакції варто було чекати, але все одно сподівалася, що подруга не образиться за такий сюрприз. До того ж Денис спокійнісінько стояв біля своєї крутої машини й, спершись на двері, переглядав щось на телефоні. 

Аня помітила, якими зацікавленими поглядами його розглядали студенти, які проходили поряд, і розуміла, що зробила помилку, коли не домовилася з ним про місце зустрічі. Коли хтось побачить, як вона сідає до нього в автомобіль, то чуток не оминути. А перебувати в центрі уваги їй дуже сильно не хотілося. 

– Вікусю, Денис запропонував прогулятися вечірнім містом. Сьогодні він мені допоміг, тому я не змогла відмовити, – почала виправдовуватися Аня. 

– І ти погодилася? – поглянула на неї, наче на зрадницю, Віка. – Я ж говорила тобі, що він… 

– Привіт, дами! – несподівано Денис опинився поряд, і розмову довелося припинити. Віка глянула на хлопця не надто приязним поглядом і притихла, ну а Ані довелося розплутувати все самій. 

– Привіт, – швидко відповіла. – Дене, ти не проти, якщо компанію нам складе Віка? 

Хлопець здивовано підняв брову, але швидко кивнув. Схоже, йому було байдуже, хто там ще буде вештатися поряд.

– Без проблем. Ну що, ходімо? – широко усміхнувся і кивнув у бік автомобіля.

Віка помітно насупилася, але тікати не поспішала. Схоже, вона просто не хотіла залишати Аню наодинці з цим хлопцем. Саме тому схопила подругу за руку і сама потягнула в бік машини.

– Які у нас плани? – запитала Аня, щоб розгладити напружену атмосферу в салоні. Дівчина вмостилася на задньому сидінні поряд з Вікою, і від неї не приховалося, що усмішка помітно зблякла на обличчі Дениса. Схоже, хлопець все-таки сподівався залишитися наодинці з нею.

– Можемо заїхати в кафе, попити кави. Нічка буде доволі веселою, – заявив хлопець. – Як вам? 

– А давай поїдемо в центр? Я хотіла б прогулятися там. А каву можна на місці купити, – попросила Аня. Сидіти у кафе їй не хотілося. У столиці вона перебувала вже майже тиждень, а ще ніде не встигла побувати. Саме тому їй хотілося насолодитися вечірнім Києвом і попити каву в компанії подруги й начебто друга. 

Денис не став сперечатися і слухняно виконував будь-які забаганки дівчини. Залишивши автомобіль на стоянці недалеко від центру, друзі попрямували тротуарною доріжкою і швидко влились у натовп, що теж вирішив поглянути на красу вечірнього міста.

Аня з відкритим ротом і щирим захопленням розглядала усе навколо і не могла приховати щасливої усмішки. У цей вечірній час головною вулицею гуляло доволі багато людей, деякі фотографувалися. А були й такі, що просто сиділи на лавках і весело щось обговорювали. 

Для Ані, яка приїхала з невеличкого селища, Київ здавався величезним містом, яке хотілося обійти вздовж і впоперек.

– Тобі подобається? – зацікавлено запитав Денис, підходячи ближче. 

– Тут дуже гарно, – щиро відповіла Аня. 

– Як на мене, то нічого особливого, – озирнувся навколо хлопець. – Можливо, річ у тім, що я бував тут уже тисячі разів і просто звик до цієї буденності. 

– Можливо, – не стала сперечатися Аня. 

Коли Денис трохи відстав від компанії, щоб поговорити телефоном, Віка одразу ж взяла Аню за руку і відвела вбік. 

– Аню, я знаю, що вже набридла тобі зі своїми порадами, але, будь ласка, не слухай солодкі розповіді Дениса. Насправді він ще той негідник. 

– Він щось тобі зробив? – коли до Ані прийшло розуміння, стало ніяково. Можливо, Ден справді якось образив Віку і тепер дівчина старається обходити його стороною. 

Сама ж Віка помітно зблідла, що тільки підтвердило домисли Ані.

– Дівчата, а я всюди вас шукаю! – поряд з’явився надто веселий Денис, і розмову довелося зупинити. – Готові продовжити наш вечір в іншому місці? 

– Дене, я думаю, що на сьогодні досить, – серйозно глянула на хлопця Аня. Після слів Віки вона не могла спокійно стояти поряд із хлопцем. І хоч він і не давав жодного приводу для сумнівів, Аня вирішила схилитися до слів подруги. Їй вона довіряла. 

– Гей! Так нечесно! – щиро образився Денис. – Я хотів показати тобі справді круте місце. Впевнений, що тобі сподобається. Обіцяю: тільки-но захочеш додому – одразу ж відвезу. 

Аня розгублено глянула на хлопця, який дійсно згорав від нетерпіння, і на Віку, яка мало не закипала від злості. Чесно кажучи, їй хотілося побачити хоча б частинку життя Дениса. І не тому, що Аня щось там до нього відчувала. Ні, такого не було! Просто інколи й правильній дівчинці хотілося вийти за рамки дозволеного. І сьогодні був саме такий момент.

– Вікусю, давай поїдемо, – з надією глянула на подругу. – Я знаю, що ти проти, але мені хочеться побачити, що ж такого цікавого хоче показати нам Денис.

– Добре, – зітхнула дівчина. – Але ненадовго. Вже скоро мені треба бути вдома.

Аня радісно засміялася і міцно обійняла подругу. Денис теж усміхався, а тоді навіть задні двері для дівчат відчинив. Схоже, йому вже не терпілося поїхати у це загадкове місце.