4. Подруга

Тільки-но Аня завершила розмову з мамою,  у кімнату повернулися її сусідки. Виявилося, що вони чудово бачили, як Мартін намагався зіштовхнути її зі сходів. А ще те, як Денис кудись її повів. Схоже, бачили не тільки вони, але й усі студенти загалом. Виявилося, що сталося те, чого Аня найбільше уникала. Тепер вона була в центрі подій. 

Довелося пояснювати дівчатам, що Ден зовсім на неї не запав. Просто вирішив дати “типу” дружню пораду – триматися подалі від божевільного Мартіна. Аня вирішила не ділитися з подругами усім, що говорив їй Денис. Дівчина розуміла, що сусідки зроблять для себе неправильні висновки, і тоді доведеться ще щось доводити. 

Цей вечір дівчата вирішили провести в  кімнаті. Не хотілося знову влипнути у неприємності, та й настрою чомусь не було. Аня провела вечір за читанням книги й час від часу відволікалася на розмову подруг. Виявилось, що в п’ятницю повинна відбутися вечірка для першокурсників. Подруги уже обговорювали, які наряди виберуть для цього заходу, а Аня лише усміхалася. Нічне життя столиці її мало цікавило, як і клуби з дискотеками. Саме тому вона одразу ж відмовилася від походу в клуб. На щастя, дівчата не стали напирати, напевно, розуміли, що їй і так вистачає проблем із Безпаловим. 

Згадавши цього ідіота, Аня не змогла стримати важкий видих. Все ж таки ситуація з цим хлопцем її неабияк лякала. Сьогодні дівчина зрозуміла, що він реально хворий на всю голову, отже, для своєї ж безпеки потрібно триматися від нього подалі.  

Наступного ранку Аня прямувала в університет з широкою усмішкою на устах. Від сьогодні вона зможе повністю поринути в навчання і забути про всі проблеми, що спіткали її за два попередні дні. 

В аудиторії було доволі шумно і багатолюдно. Але Аня одразу відмітила маленьку постать Віки й швидко попрямувала до неї. Дівчина знову сиділа окремо від усіх, але Аню це мало хвилювало. 

– Привіт! – вона широко усміхнулася і сіла поряд. 

– Привіт! – Віка теж усміхнулася, побачивши нову знайому. – Ти хочеш сидіти поряд? 

– Звісно, – швидко відповіла Аня. – Я ж говорила, що ми тепер подруги. Тому тобі доведеться терпіти мою присутність. 

– Мені приємна твоя присутність, – усміхнулася Віка. 

Перша лекція змусила Аню зрозуміти, що легко не буде. Вона постійно занотовувала усе, що говорив викладач, і дуже боялася щось пропустити. Коли продзвенів дзвінок,  дівчина відчула, як болюче занило зап’ястя, але це був приємний біль, якщо взагалі можна так сказати. Дівчина любила з головою поринати в навчання, і зараз було саме так. 

Після другої на сьогодні лекції дівчата вирішили сходити в місцеву їдальню, щоб перекусити. Хоча Віка до останнього впиралася і говорила, що не голодна. Вже скоро Аня зрозуміла, чому дівчина воліла залишитися в аудиторії. Їдальня була доволі великою, але і цього було замало для величезної кількості голодних студентів.  

Важко зітхнувши, Аня зрозуміла, що сьогодні доведеться залишитися голодною, і попрямувала за Вікою на вихід. Але у дверях довелося зупинитися, тому що студенти розступилися, пропускаючи когось всередину. Аня з Вікою теж відійшли вбік. Дівчині здалося, що  зараз у їдальню зайде хтось дуже важливий, можливо, навіть сам декан. Та коли на порозі з’явився Мартін, Аня мало вголос не застогнала. Ну що ж, можна було здогадатися. За Безпаловим йшли Ліка з Ромою. Ці двоє трималися за руки й весело щось обговорювали. Ну а замикав процесію Денис, і саме він першим побачив Аню. 

Хлопець ледь помітно усміхнувся, коли їхні погляди зустрілися, але щастя його було недовгим. Мартін теж її помітив й одразу ж зупинився. От тут Ані захотілося простогнати вдруге. Ну чому вони постійно зустрічаються? Це наче насмішка долі! Або її особиста кара! 

– Кого я бачу! – вищирився Мартін і підійшов ще ближче. Студенти, які стояли поряд з Анею, розступилися, наче боялися, що гнів хлопця потрапить і на них. Лише Віка тихенько стояла поряд, опустивши голову. – Ну що, для тебе не знайшлося місця?  

– Марте! – поряд одразу ж з’явився Денис і поклав свою руку на плече друга. При цьому він не зводив погляду з Ані. – Ми наче обідати прийшли! 

– Я в курсі, Ден! – нахмурився Мартін. – Може, досить уже грати в захисника? Ми обоє прекрасно знаємо, що ти не такий. 

От тут нахмурився вже Денис. Схоже, Безпалов потрапив точно в ціль зі своїм зауваженням, і Аня це чудово розуміла.  

– Марте, це та сама дівчина, яка водою тебе облила? – влізла ще й Ліка і зацікавлено розглянула Аню.  

– Це точно вона! – заржав Рома. – Таку важко забути! 

– Замовкніть, ідіоти! – закричав Мартін роздратовано. Схоже, нагадування про льодяний душ розгнівали його. – Ходімо їсти! 

Аня розгублено витріщалася, як Безпалов її обходить і прямує до вільного столика посередині залу. Дивно, але лише він був порожнім, схоже, усі знали, хто саме за ним сидить. 

– Аню… – Денис тим часом наблизився і хотів щось сказати, але дівчина швидко схопила Віку за руку і потягнула її на вихід. Розмовляти з будь-ким з цієї компанії не було жодного бажання. Усі вони однакові, як виявилось. Та якщо Мартін відкрито показує своє ставлення до всіх навколо, то Денис вирішив спочатку замилити очі. Аня навіть не знала, що гірше… Тому вирішила обходити стороною усіх, від біди подалі. 

Третя й остання на сьогодні пара минула доволі спокійно. Хоча єдине, що досить сильно напружувало – про неї почали говорити. Усіх цікавило, як Аня змогла перейти дорогу самому Безпалову і де в той момент був її мозок. Тепер дівчині залишилося лише тихо лютувати через ідіота Мартіна, який приніс у її життя купу проблем.