2. Нові знайомства

– Охолонь трохи, придурок! – випалила злісно Аня, не зводячи погляду з хлопця.  

Вона ще ніколи не робила таких дивних вчинків, завжди трималась осторонь. А тут не встигла кілька годин у місті побути, а вже нажила собі ворога. 

– Ах ти, с… –  хлопець так несподівано кинувся до Ані, що вона й оком не встигла кліпнути. Сильно схопив за руку вище ліктя і притиснув дівчину до себе. Тепер і вона промокла, торкаючись сарафаном його футболки. Але зараз одяг хвилював її менш за все.  

– Ти хоч знаєш, хто я? Знаєш, кому дорогу перейшла? – прошипів їй просто в обличчя. А Аня тим часом розгублено розглядала такі гарні й водночас наче несправжні риси обличчя хлопця і розуміла, що душа у нього повністю гнила. Це читалося в його блакитних і неймовірно холодних очах. Цікаво, що сталося з цим хлопцем, що він став таким злим? 

– Ні. І знати не бажаю! – вперто відповіла Аня, не зводячи погляду з хлопця. Він дійсно лякав її до чортиків, і дівчина боялася, що могла перейти дорогу не тому. Але вперто говорила собі, що не покаже цьому начищеному індику свій страх.  

– Справді? – усмішка у хлопця вийшла аж надто божевільною, і він глузливо посміхнувся. – Тоді я вибачу твій ідіотський порив. Але за однієї умови. Ти станеш переді мною на коліна і попросиш вибачення. 

Аня дивилася на хлопця широко розплющеними очима і не могла повірити у те, що він щойно сказав. Просити пробачення на колінах?  

– Ти з’їхав з глузду? – буркнула розгублено. Такого вона точно не чекала. – Я ніколи цього не зроблю.  

– Отже, не хочеш? – вищирився хлопець і сильніше стиснув руку дівчини. Цього разу Аня не змогла приховати своїх емоцій. Це було реально боляче. 

– Гей, Марте! Досить уже! – несподівано поряд з’явився хлопець із компанії цього ідіота і зміг забрати його руку від мене. – Ти перегинаєш! 

– Зникни, Ден! – принц штовхнув свого начебто друга, і той неабияк розізлився. Підійшов до нього знову, і я зрозуміла, що зараз буде бійка. 

– Хлопці, досить уже! – несподівано поміж них влізла та сама дівчина і відштовхнула принца подалі. – Ми не для цього тут зібралися. Ходімо вже! 

Аня продовжувала стояти на місці та спостерігати за тим, як двоє хлопців по-дружньому б’ють один одного по спині. Схоже, їхній конфлікт зійшов на нуль, що не можна було сказати про неї та принца. 

– Озирайся тепер, ідіотко, – на прощання шепнув їй на вухо і швидко пішов геть, наздоганяючи своїх друзів. 

– Аню, ти як? – поряд одразу ж з’явилися подруги та почали її втішати. Хоча сама дівчина не могла зрозуміти, чого всі так сильно бояться цього божевільного на всю голову хлопця. 

– Я – нормально, – буркнула й одразу перевела погляд на Поліну, яка намагалася відтерти морозиво зі свого волосся. Ненависть до цього клятого принца виросла у десятикратному розмірі, і Аня навіть зраділа, що він пішов геть. А то знову не змогла б стриматись. 

– Ходімо мерщій додому, а то на нас всі зглядаються, – шепнула розгублено Світлана. 

Аня одразу ж озирнулася навколо і зрозуміла, що подруга мала рацію. На них справді якось дивно витріщалися, і дівчину це неабияк дратувало.  

Саме тому вона не стала сперечатися і швидко попрямувала за іншими подругами. Уже в кімнаті Аня змогла трохи заспокоїтися і нарешті розпитати у подруг, хто ж такий цей принц насправді. 

– Ти дійсно не знаєш, кого облила? – у повному шоку витріщилася на неї Маша. – Ну, це пояснює твій божевільний вчинок. 

– Чого це божевільний? – образилася Аня. – Цей недоумок заслужив холодний душ! Поля не навмисне забруднила його морозивом! Навіщо було так з нею вчиняти? 

– Аню, цього хлопця звати Мартін Безпалов, а його батько – найбільший меценат нашого універу, – ошелешила мене новиною Маша. – Цей хлопець реально без гальм. Робить, що заманеться, а таточко покриває всі його грішки. Навіть викладачі його бояться, розумієш? Одне слово цього придурка – і ти вилетиш з цього універу назавжди. 

Після того Ані остаточно перехотілося зв’язуватися з цим хлопцем. Схоже, вона мала рацію, коли назвала його холодним принцом. Мабуть, татусь добряче розпестив свого синочка, і той просто не знає слова “Ні”. Та хай там як, Аня розуміла для себе одне – треба триматися подалі від цього Мартіна. О, Боже! Навіть ім’я у нього не таке, як у всіх! 

– Ви думаєте, що він захоче мені помститися? – видихнула налякано дівчина. Цей університет був мрією її життя. Невже усе може розвалитися в одну мить? Через забаганку багатого хлопчика? 

– Ти сьогодні добряче намочила його репутацію поганого хлопця, – Маша глянула на Аню з жалістю. – У нашому універі всі знають, що він псих, і стараються обходити його стороною. Навіть хлопці, які доволі багаті,  не хочуть мати з ним жодних справ. 

– З ваших слів виходить, що він просто монстр якийсь, – нахмурилася Аня. – Хоча… напевно, так і є. А хто тоді ті троє, що були разом із ним? Вони начебто його не бояться…

– Звісно, не бояться, – швидко відповіла Маша.  – Дівчину звати Ліка. Вона найкраща подруга Мартіна. Кажуть, що інколи він її слухає. Хоча це лише плітки. Ну а хлопець, який тебе врятував від психа – Денис Панов. Зарозумілий красень, який теж нечасто звертає увагу на простий народ. Було досить дивно бачити, що сьогодні він заступився за тебе. Це абсолютно на нього не схоже. Ще одного хлопця звати Рома, він наречений Ліки. Ну, у них там свої заморочки. Дві багаті родини вирішили об’єднати бізнес і заодно дітей своїх.