Глава 3

Василь біг як очманілий, а його п'яти блищали яскравіше за зелені очі того монстра, що з'явився до нього додому вночі. І не заважали чоловікові ні вітер з дощем, ні босі ноги, порізані склом, коли він тікав через вікно, ні розквашена фізіономія після падіння на підлогу. Було тільки бажання жити! І жити, бажано, щасливо! З дітьми, нехай і непутящими, з коханою дружиною, нехай і скандалісткою, в нормальному будинку, нехай і з протікаючим дахом, який він все ніяк не хотів лагодити. А головне, без окаянної вогняної води, що йому ледь життя не зламала. І як ніколи Вася розумів цінність життя і його блага. Так припустив, побачивши вдалині будинок баби Глаші, що вже за хвилину перестрибував старий паркан і стукав, як в останній раз у її двері.

- Та ти зовсім вже охамів! Здурів чи що, двері мені виносити?! Я тобі погремлю, гад вухатий! - кричала стара відьма, потрясаючи палицею.

- Баб Глаш, рятуйте! Відчиняйте!

- Знову на душу взяв чи що? Не відкрию!

- Відчиняйте, я тверезий! Як скло! Прийшли гості, як ви й казали!

Тут вже двері відчинилися і на порозі з'явилася стара, хитро посміхаючись і мружачи шкідливі очі.

- А що, милий, збулося твоє бажання?

- Баб Глаш, та я вас за такі неподобства б задушив на рівному місці! Ви що наробили? Машка з труни до мене прийшла! Я її двадцять років як поховав! Давайте тепер, повертайте її назад, звідки взяли!

 - Ти мене, дріб'язкова вухата неміч, не вчи! Сам попросив, щоб дружина повернулася! А що не уточнив яка – твої проблеми!

- Баб Глаш, та ви що?! Які «мої проблеми»?! Зараз же поверніть все як було! – від жаху закричав Василь.

- Це твоє друге бажання? – хитро примружила очі відьма. – Добре подумав?

- Аааа, та що ж це таке?! – схопившись за голову, вигукнув Василь, побачивши вдалині кульгаючий труп колишньої дружини, і кинувся до старої. – Ти можеш нормально допомогти? Щоб без пакості?!

- Можу. Але за це послугу будеш винен.

- Яку? – вже не покладаючись на випадок і удачу, уточнив чоловік.

- Хм, це ми з тобою обговоримо. Ти ж раніше займався ремонтами, мабуть, майстер по дереву? – посміхнулася стара, поплескавши чоловіка по плечу і пропускаючи в будинок.

                                             ***

Тиждень потому…

Поправивши сумку з інструментами на плечі, Василь зітхнув і відкрив хвіртку подвір’я баби Глаші. Стара карга все ж зуміла розгорнути свої чари, покласти назад у труну Мар'ю і заспокоїти чоловіка. Але не просто так. Наступні кілька місяців Василь мав пахати у неї на ділянці – старенька захотіла побудувати сарай. Новий, двоповерховий, як у міських. Тож Василь погодився їй допомагати… звичайно ж, безкоштовно. Це і було умовою скасування бажання. Хоча, варто сказати, що Василь не шкодував. З дружиною він помирився. Галя все-таки вирішила дати їм ще один шанс. Та й на роботу він влаштувався, хоча поки що на півставки, щоб встигати після обіду до відьми забігати. Але навіть так Василь не скаржився, він тепер взагалі ні на що не скаржився, а дійсно цінував те, що має – дуже сильно налякав його ходячий труп покійної дружини. А те, що посивів того вечора, то це жити йому не заважало зовсім.  

- О, Васю, ти якраз вчасно, – махнула палицею стара відьма. – Ходімо, я тебе проведу.

Василь привітався, кивнув і поплентався слідом за старою, прямо на задній двір, де вже працювали четверо чоловіків. Хтось копав, хтось різав дошки, хтось мішав цемент. Об'єднувало всіх одне – сивина, що покривала голову і насторожений погляд на похмурих обличчях.

Задоволено тут посміхалася тільки стара відьма, хитро озираючись по сторонах і думаючи, що не погано було б ще й паркан новий поставити, і дах полагодити...

- До речі, Вась, а твій сусід по колишньому будинку, картавий такий, він же металочерепицею торгував, чи не так?..                                

Шановні читачі, сподіваюсь, Вам сподобався твір! Якщо так, чекаю на відгуки, лайки та зірочки)))