Частина 5

- А пахне смачно, хочу тобі сказати.

- Дякую, я старався. Але нічого особливого не приготував. Паста, салат.

- Супер мені підходить.

- До речі, маєш гарний вигляд. І ці очі, цей блиск в очах.

- Ну блиск певно від вина. А за комплімент дякую.

І якби хтось дивився на них збоку, то точно б подумали, що це справжня сімя. Люди, які не рік вже знали один одного, розуміли з пів слова і мали такий гармонійний вигляд разом. А ці погляди наповнені пристрастю та щирими почуттями, неможливо таке приховати. Це було справжнє кохання. Як все-таки просто деколи стати щасливою людиною. Звичайне знайомство в літаку, неочікувана зустріч двох одинок сердець змогла породити такий вир емоцій та справжнє кохання. Та чи насправді все так легко як здається? Чи можливо це все зберегти не дивлячись ні на що?

Ображена жінка здатна на велике. А жінка яка переживає нерозділене кохання здатна і на велику підлість і обман. Чи задумається вона над тим, що можливо краще відпустити, що може завдати великого болю коханій людині? Чи задумується, що може краще відступити та дату часу можливість все розставити на свої місця. Ні про таке Аня навіть і не задумувалась. Вона із запалом слухала план Олесі в кафе бізнес-центру який свого часу спроектувала та побудувала фірма Михайла, а згодом і сам Михайло вирішив розширюватись та зайняв два поверхи під свою фірму. Поки начальник був на об’єкті з перевіркою, можна і розслабитись.

- Слухай, ну придумала ти все класно. Але як це все виконати?

- Ти головне слухай мене, я тобі у всьому допоможу. Завтра обов’язково маєш бути присутня на дні народженні. На зачіску і макіяж я тебе вже записала, зараз Міша приїде, я домовлюсь і підемо підберемо наряд ну і заодно подарунок якийсь підшукаємо.

- Ох, головне щоб все у нас вийшло як ти це намалювала.

- Так, я не зрозуміла це що за настрій? Вір мені, я завжди добивалася того чого хотіла, а породичатися із тобою це теж моє бажання. Адже кращої партії для брата годі і шукати. Тому все у нас вийде як найкраще.

Аня вже не слухала, вона вдивлялася в жіночу постать, що стояла на вулиці перед самим входом. «Вона чи не вона?» жінка стояла боком, розгледіти її обличчя не вдавалось, та серце кольнуло і вона майже впевнена була, що це та сама жінка, що була із Мішею в суботу.

- Аню, ти чуєш мене? Я питаюсь ти тістечко будеш?

- Яке ще тістечко? Ні не буду, Олесю бачиш цю дівчину на вулиці?

- Ну і що? Нічого так симпатична.

- Це вона із Мішею в суботу була.

- Точно? Ти не помиляєшся?

- Ось дивись, вона повернулась, тепер точно впевнена. Вона що іде до нашого офісу?

- Так саме туди. Ану бігом вставай, побігли. Поки вона буде шукати куди іти ми вже будем там, а я вже її гарно зустріну.

- Що ти вже придумала?

- Довірся мені. Головне нічого не зіпсуй.

Олеся розказувала свій план вже на ходу по дорозі в офіс.

Якби ж Михайло знав про таку підлу підступність своєї сестри та її подруги. Не було б розмови, яка склалася годиною раніше у них із Кірою.

- Привіт. Ти вже прокинулась?

- Так давно, я вже і в магазин сходила, накупила тобі трохи продуктів. Хочу щось смачненька на вечерю приготувати.

- Чудово. Та не потрібно. Сходили б кудись.

- А я не хочу, хочу сама.

- Добре як скажеш. Тоді може пообідаємо разом?

- Можна я не проти, а де?

- Я зараз вже закінчую на одному із об’єктів перевірку та буду їхати в офіс, скину тобі адресу приїдеш? А там вже вирішимо куди піти. Мало часу, вибач, не встигну за тобою заїхати.

- Так, звичайно я приїду. Чекаю адресу.

І ось Кіра вже крокувала по довгому коридору до приймальні Михайла. Привітний хлопець, певно працівник фірми допоміг їй зорієнтуватись. Тим часом Олеся і Аня вже чекали її. І ось двері відчинились і вони зустрілися поглядом, спочатку з Анею а потім і з Олесею. Як же Ані хотілося вчепитися в цю безсоромну жінку, яка краде у неї щастя. Та не могла, обіцяла Олесі бути стриманою, та й до того ж могла зірвати план.

- Доброго дня. Ви до кого?

- Доброго дня. Я до Михайла.

- Ви записані? На яку годину? Тому що Михайла Федоровича немає ще.

- Ні я не записана, але…

- От мій братик в своєму репертуарі! – в гру вступила Олеся – ой вибачте, не представилась, я Олеся, сестра Михайла, ви вже вибачайте моєму братові, домовився про зустріч, а не записав вас. Трохи заклопотаний, знаєте, приємні такі клопоти, повіз наречену до лікаря, вона у нього просто вагітна, перша дитина, хвилювання. Ну ви розумієте. Ви певно з приводу будівництва прийшли?  Так давайте може ми вам порадимо когось із наших спеціалістів. Ви не переймайтесь, що не Міша вас проконсультує, у нас всі кваліфіковані працівники. Любому можна довіритись.

У Кіри ніби підлога із під ніг пішла, в голові закрутилося, повітря не вистачало, сльози накочувалися на очі. А в голові стукало «Наречена», «вагітна», «приємні клопоти». Вона вже нічого не чула, хотіла чим по швидше втекти із цього місця, сховатися від усіх і кричати від болю, що розривав із середини.

- Вибачте, вам погано? Може води?

- Ні не треба. Дякую.

- То що провести вас до наших спеціалістів?

- Ні дякую, іншим разом.

Кіра тікала. Бігла по коридору так само як сльози по її щоках, вона хотіла сховатися від усього світу. Рій думок бився в голові. «Чому?», «за що він так зі мною?», «ненавиджу». І все це в одночасі. Так боляче їй було, ніби серце вирвали із грудей. Всередині все пекло. Голова крутилась, вона і досі не могла прийти до себе. Їй хотілося щоб все це було неправдою, щоб все це був лише її страшний сон. Вибігши на вулицю, ковтнувши свіжого повітря була така розгублена і розбита, не знала що робити, куди іти? В такому стані не хотілося повертатися додому, щоб батьки не бачили її. Не хотілося нікого бачити. Від самої себе втекти хотіла. Стерти все із пам’яті. Так і побрела не бачучи нікого перед собою. Гуляла вулицями міста, думала і ніяк не могла прийти до себе.  отямилась вже перд самим Дніпром, ноги мочила приємна ледь прохолодна вода, сама і не зчулась як опинилась на міському пляжі, навкруги люди, галас, та вона ніби і не чула їх. Так поринула у себе, що навкруги все стало таким маленьким і непомітним, таким неважливим. Телефон безперестанку дзвонив у сумці, дістала. Дзвонив звичайно Міша. Вибила дзвінок, побачила багато пропущених викликів від нього. Декілька смс із текстом «Ти де?», «Я тебе чекаю», «Чому не відповідаєш?»