Частина 3

Розбудив її дзвінок телефону. Вона схопилася з ліжка не розуміючи що відбувається, схватила телефон.
⁃ Так слухаю!
⁃ Привіт, я розбудив? Вибач.
⁃ Та нічого. Вчора нагулялась на свіжому повітрі. От і спала без задніх ніг.
⁃ Щастить тобі. А мене безсоння мучило. - безсоння Михайла мучило лише тому, що всю ніч думав про Кіру.
⁃ Справді? А я навпаки давно так солодко не спала. - промовила Кіра потягуючись в ліжку.
⁃ Слухай, я тут подумав... короче, можеш на пару хвилин спуститись під під‘їзд?
⁃ Тобто? Ти тут чи що? - Кіра вскочила із ліжка і прожогом побігла до вікна. Під будинком дійсно стояла припаркована машина Міші.
⁃ Так заїхав кавою ранішньою пригости. Лише не барись, бо вистигне.
⁃ О це так сюрпри!. Добре за декілька хвилин буду- казала жінка заходячи у ванну. Вона старалась якомога швидше вмитися і одягнутися. На ходу вдягала джинси та футболку та швиденько вибігла із квартири. Серце знову почало пришвидшено калатати. Їй було водночас і приємно і незвично від цього. Вийшовши з під‘їзду вона побачила Михайла біля авто. Таким вона його ще не бачила. В гарному костюмі, сорочці та із краваткою. В руках тримав два картонних стаканчики із кавою.
⁃ Доброго ранку. Вибач, не хотів розбудити.
⁃ Та нічого страшного. Я зазвичай рано встаю.
⁃ Тримай, еспрессо без цукру як ти любиш.
⁃ Дякую. До речі хочу сказати, що вигляд маєш дуже гарний. Костюм тобі однозначно до лиця.
⁃ Дякую, хоча я більше надаю перевагу джинсам, та вже робота така.
⁃ І ти мене приємно здивував. Мені такі сюрпризи подобаються. Дивись, бо ще звикну. - Кіра сама не помітила як перейшла на відвертий флірт із чоловіком. Та саме цього їй хотілось.
⁃ Та я ж не проти. Можу щоранку каву привозити. Все як забажаєш. Але маю ще дещо для тебе.
⁃ Нічого собі! Цікаво що?
Михайло відкрив задні двері свого джипу, та достав із сидіння великий букет квітів.
⁃ Це для гарного настрою на цілий день.
⁃ Ого, дякую. Я відверто і щиро вражена. Настрій точно буде гарним. Прекрасні квіти.
⁃ Я радий що тобі подобається. Не знав які твої улюблені. Троянди то надто банально, тому вибрав найгарніші щоб підходили до твоєї краси.
⁃ Я вже зашарілась від такої кількості компліментів. Дякую тобі. І скажу по секрету, для жінки любі квіти улюблені, особливо якщо без причини і несподівано.
⁃ Та нема за що. Слухай, зараз маю їхати. Та хотів би запитатись які маєш плани на вечір? Може повечеряєм разом?
⁃ Ну до цього не мала ніяких. Та ввечері буду зайнята вечерею із галантним чоловіком.
⁃ Тоді о 19 я заїду по тебе?
⁃ Так я і сама приїхати можу.
⁃ Без обговорень я заїду. - Михайло підійшов до Кіри зовсім близько, заглянув у бездонні очі та поцілував у маківку голови.
⁃ Як скажеш. - погодилась Кіра. Їй було приємно. Їй подобалась чоловіча сила та наполегливість, яку Михайло проявив. Вона так давно не почувала себе маленькою і беззахисною. Вона втягнула аромат квітів, помахала Михайлу на прощання та попрямувала додому.
Квіти гарно прикрашали кімнату, розповсюджуючи аромат повсюди. Кіра на могла н любуватися ними. Вона замрійливо дивилася на них. Як давно їй не дарували квітів? Певно колеги на день народження у минулому році. Поль ніколи не робив таких знаків уваги. Тай не було на те потреби. Він був досить сухий та скупий на компліменти не те що б на квіти. Вважав що це є дурно викинуті гроші. Чи то менталітет зовсім інший, чи просто не було тієї ніжності аби робити такі вчинки. Останнім чоловіком який дарував квіти був Сашко. Він завжди був уважний до таких дрібниць. На всі свята дарував найбільші певно букети що були в магазині. І обов‘язково зранку.
⁃ Щоб гарний настрій був на весь день. - промовила Кіра сама до себе, усміхнулась та почала розглядати свій гардероб. Вона відчувала себе 18 річною дівчинкою. Що ретельно підбирає одяг на побачення, вибирає зачіску, макіяж. Старалась так аби бути ще краще. Ну точно таки закохане дівча. Закохане? Кіра сама себе вловила на цій думці. Ні не може таке бути. Не хочу аби потім обом було боляче. Того ж і з Полем напевно не виходить нічого? Бо сама для себе зробила заборону. Не дозволяю собі закохатися. Можливо якби була із ним більш ніжнішою, то він би теж був іншим? Але ж тягне мене до нього. І не до Поля, а до Міши. То чому так? Того кого знаю вже давно не бачу поруч, а майже чужого для мене чоловіка не моду викинути з голови? Хочеться відчути себе коханою, так як вже давно не відчувала. Та в кінці кінців одна вечеря щось змінить? І я ж не певна, що у Михайла такі ж почуття. Хоча його вчинки самі все кажуть за себе. З чого б це йому возити мені квіти з самого ранку? А ці ніжні цілунки в руку та голову. Ні, Кіра була певна, що це не по дружньому. А раптом все вийде? А раптом Михайло саме той, кого вона так довго чекала? Не просто партнер, не просто людина з якою комфортно як приміром Поль, а саме той чоловік який зробить її щасливою?
Потік роздумів Кіри перервав стук у двері. Це були батьки, вони повернулись із дачі.
⁃ Привіт. Ну що як ваш відпочинок?
⁃ Привіт все супер. Так гарно відпочили, поспілкувались із сусідами. Шашлик такий смачний був, а сусідчина наливка до нього ще краща. - почав нахвалювати тато
⁃ Ой а тобі все наливка в голові. Кіро а ти тут як? Шкода що не приїхала до нас. Що за аромат приємний такий?
⁃ Це квіти мамо. - Кіра махнула рукою в бік своєї кімнати, де на столику стояла ваза із букетом.
⁃ Ну нічого собі. Гарний букет. Ти глянь, Тетяно наша донька лише кілька днів, а вже квіти дарують.
⁃ Так дійсно гарний букет. А хто подарував? Певно Поль твій сюрприз зробив? - спитала мама, хоча серце їй підказувало що то хтось інший.
⁃ Ні мамо, не Поль. Знайомий його звати Михайло. Ми в літаку познайомились. - Кіра вирішила не приховувати від мами. Так буде легше. Мама ж все зрозуміє.
⁃ То вже Михайло так? А як же Поль?
⁃ Ой жінко, що ти вчепилась до доньки? Вона доросла людина, має право чинити так як вважає за потрібне.
⁃ Ага вже вчинила одного разу. Та чи добре вчинила?
⁃ Мамо, тато перестаньте. Давайте присядемо і поговоримо.
⁃ Ну давай.
⁃ Отже, Михайло мій знайомий. Ми познайомились в літаку коли я летіла сюди. Це не означає, що я маю якісь серйозні наміри щодо нього. Ми просто знайомі. І не має нічого страшного в тому, що він мені подарував квіти. Я приїхала відпочити і розвіятись. І можливо по поверненню назад з Полем нас вже нічого зв‘язувати не буде. Тому будь ласка, не потрібно з цього робити проблему. Я дійсно вже доросла і можу чинити так як вважаю за потрібне.
⁃ То кажеш нічого серйозного? Але з Полем вже нічого зв‘язувати не буде. - ніяк мама не могла заспокоїтись.
⁃ Мамо, причина не в тому що я із кимось познайомилась. Причина у ньому самому. Він не та людина з якою б я могла побудувати сім‘ю. Він цього просто не хоче. Тому я не бачу сенсу продовжувати це.
⁃ Ох доню. Я лише дуже прошу тебе. Будь розумною, я ж не зі зла. Я хочу аби ти була щасливою.
⁃ Буду мамо, і щасливою і розумною.
Кіра сіла поруч із батьками. Поцілувала їх по черзі і обійняла. Як же добре було в батьківських обіймах. Вона заплющила очі і перенеслась у своє дитинство. Тоді, коли не існувало проблем. Тоді, коли раділа будь якій дрібниці. І думати про серйозні дорослі речі не було ніякої необхідності. Певно це було найбільшим щасливим періодом життя. Безтурботне дитинство. Коли будь яка проблема зникає від одних слів батьків : «Все буде добре».
Тетяна звичайно не менше хвилювалась за доньку. Та розуміла, що можливо це саме те що їй потрібно. Трохи розвіятись, змінити обстановку. Можливо їй піде це на користь? Так за буденними справами і роздумами пройшов день.
⁃ Мамо.
⁃ Ого, яка ж ти гарна. Куди зібралась така нарядна? - Кіра з‘явилась на кухні в чорній облягаючій сукні довжиною трохи вище коліна, на підборах. Волосся гарно розляглося на тендітні плечі доньки.
⁃ Іду на вечерю.
⁃ Добре.
⁃ І все?
⁃ Донечко, що ти ще хочеш від мене почути? Ми поговорили, я зрозуміла все. Ти ж не маленька дівчинка. Головне щоб ти робила так як підказує серце. І бажаю гарного вечора.
⁃ Дякую мамо. І за побажання і за розуміння.
Михайло цілий день був схвильований. Він чекав цієї зустрічі. Хотілось щоб все будо ідеально. А як інакше? Для ідеальної жінки ідеальний вечір. Продумав все до дрібниць. Навіть із другом домовився, щоб той вигуляв собаку і їм абсолютно нічого не заважало в цей вечір. Робота не йшла. Він все пригадував чарівний вигляд жінки сьогодні вранці. Тоді йому промайнула думка, що він ладен на все аби щоранку бачити її впродовж життя. Тішити її квітами та улюбленою кавою. Але чому? Чому за такий короткий час вона змогла так засісти в його голові та серці? Невже кохання? Невже можливо за такий короткий час покохати людини так, щоб втрати розум? Такого з ним ще не було. Лише раз. Але тоді не так швидко все було. Він молодий, перспективний бізнесмен, вона така ж молода і приваблива сусідка. Він побачив її вперше в коридорі. Вона скромно поздоровался і пішла у своїх справах, а він так і залишився зачарований її красою. Довго Михайло наважувався аби познайомитись поближче, та доля сама вирішила все за них. Банальна поломка дверного замка, вона сиділа до пізна в коридорі, не маючи можливості потрапити додому. Він повертався додому стомлений після робочого дня. Як справжній мужчина допоміг їй. Так все і закрутилось. Поступово від першого побачення до спільного проживання. Довгих 5 років їм було добре разом. Це були щасливі роки для обох. Йому було по справжньому добре і комфортно із тієї жінкою. Вони жили справжньою сім‘єю. Будували плани на майбутнє. Планували одружитись. Хотіли разом провести все життя і зустріти старість. Та один вчинок перекреслив все життя. Михайло так і не зміг пробачити цього, не забув ту біль яку йому довелось пережити.
⁃ Михайло. Тут до тебе прийшли щодо будівництва. Ти вільний? - помічниця Михайла перервала потік його думок
⁃ Так, звичайно, Аню. Нехай заходять.
Михайло постарався зібратись та сконцентрувати увагу на роботі. Зустріч пройшла вдало, обговорили важливі моменти та домовились про початок роботи.
⁃ Аню, я на обід. Буду хвилин за 40.
⁃ То я теж піду обідати. Може разом? для Ані її начальник був вже давно чимось більшим. З першого дня знайомства вона кохала його.
4 роки завжди старалась бути поруч. Постійно намагалась якось із ним зблизитись. Захоплювалась тим же чим і він. Ззовні досить гарна і ще доволі молода дівчина не мала проблем із залицяльниками. Та бачити поруч із собою воліла лише його. Міша ж навпаки, завжди старався тримати дистанцію із дівчиною. Сприймав її не більше як просто хорошу подругу, яка може бути поруч у любий момент. Він ставився до неї із теплотою, та теплота була більше як від старшого брата, та вже ніяк як до жінки. Аня не перествала надіятись на те, що одного разу Михайло розгляне в ній щось більше аніж просто помічника. Не даремно ж вона 4 роки свого життя витратила на те аби йому завжди допомагати. Вона добре вивчила його за цей час. Знала коли шеф роздратований і його краще не чіпати, коли у гарному гуморі. Та таким загадково-мрійливим вона його ще не бачила. Очі горять, постійно задуманий та посміхається. Серце кольнули ревнощі. Невже у нього хтось з‘явився? До цього часу ще ні разу не чула вона ні про одну жінку його, бувала декілька разів у нього вдома, там теж ніяких слідів перебування жінки не помічала. Ну напевно були якісь короткі інтрижки, та нічого серйозно це точно. Ходили плітки, що була колись у нього кохана і навіть одружитися хотів на ній. Та вона наче щось серйозне зробила таке, за що Міша не зміг її пробачити. Вона сама ніколи не наважувалась із ним про таке говорити, хоча стосунки були у них більш дружнім ніж стосунки начальника із підлеглою.
⁃ Хто б не була та фіфа, я так просто його не віддам. - подумала Аня про себе і пішла обідати.
Ввечері рівно в 19 як і обіцяв Михайло був вже під будинком. Кіра вийшла, він чекав її біля авто.
⁃ Привіт, гарно виглядаєш.
⁃ Дякую, навзаєм. То все ранкова кава із квітами.
⁃ Справді? Мають таку чарівну дію? Тоді треба частіше робити такі сюрпризи. Поїхали?
⁃ Так поїхали. А куди?
Михайло галантно відчинив Кірі двері. Вона зручно вмостилася в шкіряне крісло джипа.
⁃ Їдемо вечеряти. Ресторан хороший. Сподіваюсь ти не наїдалась вдома?
⁃ Звичайно ні. Взагалі цілий день не їла аби натріскатись в ресторані.
⁃ Головне щоб потім погано не стало.
⁃ Як день твій? Як робота?
⁃ Дякую, все добре. Роботи вистачає. Часу от на все щоправда не вистачає.
⁃ А мені навпаки вільного часу забагато. Не звикла без роботи. Люблю рух, щось вирішувати, кудись бігти.
⁃ Сумуєш за Францією?
⁃ Лише за роботою. Там немає більше нічого за чим можна сумувати.
Кіра мимоволі подумала про Поля, але зрозуміла що зовсім за ним не сумує і навіть не згадує про нього, загалом як і він про неї.
⁃ Що зовсім нічого? Були ж у тебе там якісь друзі напевно. Як не як 7 років. Коханий може?
Михайло задав це питання із надією почути, що ніякого коханого у неї там немає.
⁃ Ти знаєш, друзів як таких не було. Здебільшого це колеги по роботі, з якими ми мали спільні інтереси та могли час від часу зустрічатись поза роботою. А щодо коханого, то такого теж немає.
⁃ Дивно. Така гарна жінка і сама?
⁃ Ну чому ж сама? Я розумію до чого ти ведеш. Ти хочеш знати чи є у мене там хтось?
⁃ Не тільки гарна, а й розумна. Ти не подумай нічого поганого. Так просто цікавість.
⁃ Добре, я задовільню твою цікавість. Є чоловік якого звати Поль. Ми типу зустрічались. Але це було просто гарне проведення часу разом не більше. Я не відчуваю до нього нічого, думаю він теж. Ми не зізнавались один одному в коханні. У нас навіть був чіткий графік зустрічей.
⁃ Тобто нічого серйозного, так?
⁃ Саме так.
Михайло радів від почутого, тепер він міг бути спокійним. Не від того, що у них нічого серйозного не було, а від того, що її серце не зайняте кимось іншим.
⁃ А раптом ти повернешся, а він зрозуміє, що сильно скучив і хоче бути разом?
⁃ Ні цьому не бути!
⁃ Чому ти так думаєш?
⁃ Тому що людина, яка дійсно сильно скучає за тиждень знайде час аби подзвонити чи хоча б повідомлення написати. Та й взагалі це важко пояснити. Він дуже зациклений на роботі, постійно каже що не має часу на такі дурниці як сім‘я чи більше того діти. Він просто цього не хоче.
⁃ А ти?
⁃ Що я?
⁃ Ну ти хочеш сім‘ю, дітей?
⁃ Звичайно хочу. І сподіваюсь, що буде.
⁃ Буде, якщо є бажання, то чому б не бути?
Михайло припаркував машину біля ресторану на березі Дніпра. Вечірні вогні Києва, що відблискували на воді зачаровували. Вони попрямували до входу. В ресторані виявилось досить затишно, гарний сучасний інтер‘єр, тиха не напружуюча музика, привітний персонал. Офіціант провів їх за столик на терасі, в найвіддаленіший її куток. Крім них було зайнято ще два столи. Молода пара мило розмовляла про щось, а за сусіднім столом дві дами вже старшого віку щось жваво обговорювали дивлячись в екран телефону.
⁃ Гарне місце. - відзначила Кіра
⁃ Так, це улюблений мій ресторан. Ти не проти що на терасі? Холодно не буде?
⁃ Ні навпаки так навіть краще.
⁃ Гаразд, тож давай щось замовимо вже?
Кіра з Михайлом поринули у вивчення меню. Обирали що будуть їсти та пити. Після замовлення продовжили розмову.
⁃ Розкажи тепер ти, Михайле про себе. Бо я вже тобі багато розказала.
⁃ Що саме? Що хочеш знати?
⁃ Маєш когось?
⁃ В плані?
⁃ Стосунки.
⁃ Звичайно, ні. Сидів би я зараз тут із тобою якби у мене хтось був?
⁃ Ну не знаю. Можливо ти просто розважитись вирішив.
⁃ Ні,  у таких справах я не люблю розваг. У мене все серйозно. Тож і стосунків немає ніяких, на відміну від тебе до речі.