Розділ 4 "Прощання"

Кріс жив один. Його батьки були в іншій країні по роботі, приїжджали тільки двічі на рік. Весь цей час він був один. Вони тільки перераховували йому гроші на рахунок і дзвонили пару раз на місяць. Кріс виявився зовсім один покинутий напризволяще. У важку хвилину нікого і ніколи не було, крім Арії.

Вони опинилися у нього вдома. Це був великий красивий будинок. На передньому дворі панував мінімалізм. Не було нічого зайвого. Навколо будинку квіти і дерева, садові ліхтарі, витончено розташовувалися на доглянутому, кольору смарагд, газоні. Задні ж вікна будинку, виходили на басейн, навколо якого стояли шезлонги і зручні плетені крісла зі столиком. А з тераси виднівся зелений і глибокий ліс.

Арія і Кріс увійшли в будинок. Їх ввічливо зустріла управителька будинку і запитала, чи потрібно їм щось, потім пішла на кухню.

Сам будинок з середини був переповнений красивими і дорогими речами. Меблі відмінно гармоніювала з забарвленням стін. У будинку переважали постільні тони, що не тисне на очі. Кріс жив без батьків, але по сусідству жила його рідна тітка Клер, яка іноді приходила до нього, що б переконається, що з ним все добре. Взагалі вона була добра і турботлива і хоч у неї була вже своя сім'я і діти, любила його як рідного сина. Але через її роботу, ні її діти, ні племінник належної уваги не отримували. Кріс хоч і жив по сусідству, але часто залишався ночувати у тітки. У неї був син, років на чотири молодше Кріса. Вони багато проводили часу разом, особливо останнім часом, так як Арії було не до нього, і він присвятив себе родині.

Пара піднялася в кімнату Кріса, яка розташовувалася на другому поверсі. Це була та ж кімната з терасою з видом на дрімучий ліс. Усередині стояла велике ліжко застелене шовками, маленький диван в кутку кімнати. Поруч з дверима у ванну кімнату стояв туалетний столик, над яким висіло велике дзеркало.

Арія сіла на диван, поруч з Крісом.

- Ти не голодна? - запитав хлопець.

- Не знаю, - у неї не було апетиту, але вона розуміла, що їй треба щось з'їсти, що б набратися сил. - Хоча, я хочу піцу.

Кріс пішов на кухню за піцою.

Арія відчула якесь нездужання і вийшла на терасу. Там було свіжо і прохолодно, в повітрі панував туман, який поглинув ліс. Вона чула, як шумлять дерева, спів птахів. Арія розслабилася, заспокоїлася і все ретельніше прислухалася до лісу. Раптово вона почала чути виття вовка, він звучав з іншого кінця лісу, почула так само знайомі голоси, що видавалися з кухні.

"Що це? - запитала вона себе. - Я чую те, що не повинна. Звичайна людина не може чути, те, що відбувається на такій відстані". Як не дивно, Арія несильно  і здивувалася, особливо після того, що почало з нею діяться. Але її це лякало, вона не розуміла, що відбувається і боялася, що перетворюється в мешканця ночі.

"Але як це можливо? Зустріти б того хлопця знову, він би мені все пояснив."

Дівчина звернула увагу, що виття стає все ближче і ближче. Їй здалося, що за нею хтось стежить.

"А якщо ця тварюка прийшла за Крісом, що б убити його, заподіявши цим мені біль? - промайнула в її голові думки, від цього вона затримтіла. - Треба захистити його від усього цього. Але як?"

І тут Арія зрозуміла, що треба робити. Буде боляче, але так він залишиться вживих.

"Потрібно з ним поговорити і все пояснити, - подумала дівчина. - Але якщо сказати йому що їм треба розійтись, то він мене не залишить, а буде намагатися захистити, тим самим накличе на себе біду. Потрібно вчинити по-іншому".

В голові Арії вже дозрів план розмови, їй потрібно було бути максимально переконливою, що б Кріс повірив в її слова.

Хлопець зайшов до кімнати, але своєї дівчини там не помітив.

- Ти де? - покликав її Кріс.

- Я на терасі, йди сюди, - відгукнулася Арія і сіла на канапку, що стояв там, і жестом запросила його теж сісти. Вона подивилася на його, і її охопив страх. Дівчина намагалася якось почати розмову і бути серйозною. - Кріс, нам потрібно поговорити.

- Так, кохана. Про що? - спокійно запитав він.

-Нам треба розійтись, - відрізала дівчина.

-Що? Чому? - її слова глибоко шокували хлопця. Він не знав що говорити, як реагувати, і що взагалі відбувається. - Ти намагаєшся так мене захистити від своїх проблем?

Але Арія мовчала і не відповіла на запитання. Вона просто дивилася на нього і готувалася сказати слова, які закінчили б все це.

- Чому ти мовчиш, - наполегливо запитав Кріс, - я не залишу тебе одну. Тобі потрібна допомога. Ти одна не впораєшся. Я захищу ...

- Ти не розумієш, - різко обірвала вона його. - Нам потрібно розійтись не тому, що я боюся за тебе.

- Тоді чому?

Арія подивилася на нього так байдуже і холодно, ніби зовсім не кохала його, ніби вони чужі люди. Вона була дуже переконлива.

- А тому, що Я не люблю тебе більше. Я давно це зрозуміла, але не знала, як сказати, - вона опустила очі, зробивши вигляд, що шкодує, - вибач, але я більше не можу мучити ні тебе, ні себе. Забудь мене! У мене з’явилися почуття до іншого, тому неварто намагатися мене повернути, -  дівчині довелось так сказати, щоб відштовхнути його. Краще він буде її ненавидіти, чи не хотітиме бачити, але хоча б так він буде подалі від неї і від небезпеки. -Я вдячна тобі за всі ті прекрасні моменти, що були між нами. Я думаю, це було справжнє перше кохання, але не остання для мене і не таке сильне як хотілось. Ти ще знайдеш свою половинку. Вибач, Кріс…

Кріс не промовив ні слова. Він втратив дар мови. Це підкосило його. Арія встала і покинула його будинок. В неї всередині, ніби утворилася порожнеча, але так треба було, щоб уберегти його. Її очі стали мокрі від сліз, вони котились по її гарячим щокам, одна за одною, мов злива. Серце стало битись сильніше, дихання прискорилось. Вона захотіла побути одна і вирішила прогулятися по лісу, можливо там поплакати, щоб ніхто не бачив її сліз. Їй потрібно бути сильної, безстрашною, непохитною. Арія взяла себе в руки, витерла руками свої сльози. І запхнула свій біль куди по далі в середину. Потім буде плакати, а зараз потрібно бути сильною, безжалісною. В неї є ціль і поки вона не помститься, то не буде їй спокою.