150

Спадкоємець обернувся людиною і теж підбіг. Він так поспішав, що на руках і обличчі залишилися драконячі лусочки, а в очах ще мерехтіла вертикальна зіниця.

Після того як цілитель, почаклувавши довгий час над тілом Арвіна, обнадійливо кивнув, дівчина дозволила собі розслабитися.

Амія опустилася на землю і відчула дику втому, немов провела кілька днів без відпочинку на полях битв.

- Що тут сталося? - підійшов до неї спадкоємець.

«Значить, дракониха нічого не розповіла», - підсумувала вона.

- Він закрив мене собою! - відповіла чесно.

- Пані Терліт сказала, що це ти напала на лорда Сівера! - голос наслідного принца був сповнений холоду.

- Зі спини?! - здивовано підняла голову Амія і подивилася тому в очі.

Вона навіть не знайшлася, що ще додати, настільки абсурдно звучало звинувачення.

Дівчина не знала, що в ту саму мить, коли створила магію Відплати, вона стала сама собою. Її тіло змінилося, явивши світу ту, що була її сутністю. І зараз перед принцом Шуанем сиділа справжнісінька представниця роду темних, та ще й з міткою приналежності до королівської сім'ї на обличчі.

Темна була настільки вродлива, що у принца на якийсь час перехопило подих. Але досвідчений ловелас швидко прийшов до тями.

Спадкоємець одразу зрозумів, що вона не могла вдарити Арвіна, але був надто злий через те, що через неї брат наразив себе на таку небезпеку.

- До з'ясування всіх обставин, доки лорд Сівер не прийшов до тями, ви потрапите до в'язниці! - видав він жорстко.

Амія прикрила очі від втоми. Не залишилося ні сил, ні магії, щоб чинити опір або втекти.

Коли першу допомогу було надано, спадкоємець знову обернувся драконом. Арвіна помістили йому на спину, доктор і дівчина забралися слідом.

У повітрі, відчувши п'янке відчуття польоту, Темна усвідомила, що вперше летить на драконі. Шкода тільки, що все відбувалося в такій тяжкій обстановці.

Після повернення до палацу лорда забрали в його покої, а дівчину спровадили до в'язниці. Вона не пручалася, покірно йдучи за стражниками.

У камері було сиро й холодно. Сяк-так закутавшись у старий потертий плед, Амія заснула тривожним сном.

Скільки часу вона проспала було не зрозуміти в темній камері.

Її розбудили тихі кроки. Розплющивши очі, вона побачила феєчку, що притулилася до ґрат.

- Я ледве сюди пробралася! - прошепотіла та, коли Темна піднялася з настилу і підійшла ближче. - Скрізь подейкують, що ти хотіла вбити дракона.

- Яка іронія! - гірко посміхнулася Амія. - Я справді хотіла вбити дракона!