148

«От стерво, - подумала в серцях. - Адже вона по мою душу, а знову налякає принцесу!»

Залишивши свою підопічну на охоронців, Амія вирішила відвести противницю подалі. Пустивши коня галопом, пішла в сторону. Як і передбачалося, дракониха ув'язалася за нею.

Під'їхавши до лісу, Темна спішилася. За кілька хвилин прискакала і пані Терліт.

Амія мовчки спостерігала, як та злізає з коня і йде до неї назустріч. Зрештою, та сама за нею вплуталася, нехай сама й пояснює навіщо.

Тільки, як виявилося, драконихі зовсім не потрібні були розмови. Коли залишалася зовсім невелика відстань, вона різким рухом вийняла з-за спини ті самі вкрадені мечі.

«Ось і злодюжка!» - прикро скривилася Темна. У неї не було сумнівів у тому, хто вкрав зброю. А ось для яких цілей, зрозуміла тільки зараз.

- Нічим не гребуєш? - запитала вона дракониху, відступаючи назад.

- Мені все одно! - зухвало заявила пані. - Нічого не зроблять! Зате однією гадиною стане менше!

Магічні мечі несподівано ожили, немов відчувши спрагу крові їхньої господині. По них пробігли блискавки. Вони стали «потріскувати» по всій довжині, люто тремтячи від яскравих променів світла.

Грозові заряди накопичувалися й гуркотіли, ніби звук ішов із самого неба.

Дракониха кинулася в атаку! Її не бентежило те, що противник беззбройний. Темній залишалося одне - захищатися!

Але одна справа битися з драконом, який боїться тебе поранити, і зовсім інша - з тим, хто має намір убити. Сила драконів непорівнянна із силою інших істот. Це на собі й випробувала Амія. Якщо вона до цього моменту ще сподівалася, що, пройшовши через магію Відплати, стала набагато сильнішою, то зараз її надії розвіялися в пух і прах. Знадобиться ще не одне перевтілення, щоб хоч трохи наблизиться до можливостей і магії драконів.

«Справа погана!» - зрозуміла товариш майор, відбиваючись від божевільної магією.

Вона була ще жива виключно завдяки своїм бойовим навичкам.

Краєм ока вона помітила якийсь рух - мабуть, магія мечів чутна по всій окрузі. Їх помітили і, можливо, скоро прийде допомога. Треба тільки протриматися!

Помітивши, що суперниця озирається, пані Терліт задоволено розреготалася.

- Думаєш, хтось тебе врятує? - виплюнула вона бридкі слова. - Навіть не сподівайся! Я знаю, хто ти! Це лорд Сівер відправив мене вбити тебе! Або ти сподіваєшся, що вони не знали, хто вкрав мечі? Він просто не міг тебе сам убити, щоб не накликати неприємності на драконів. А так на полюванні ти загинула випадково!

Якби в Амії був час подумати, вона б, можливо, вчинила інакше. Але часу не було, дракониха, не чекаючи відповіді, знову кинулася в атаку.

Побачивши нарешті, що до них наближається сам лорд Сівер, в люті Темна почала плести заклинання Відплати.

«Хоч одного з вас та захоплю із собою!»

Навколо неї спалахнуло полум'я, не даючи драконихі наблизитися. Арвін щось кричав, але крізь шум палаючої магії Темна його не чула.