144

За столом схвально зашуміли. За нею решта підхопили тост і спустошили свої келихи.

Амія весь вечір чекала, коли ж зможе обговорити свої «нічні явища» з лордом, але дракониха робила все можливе, щоб не дати їй заговорити з Арвіном.

- Хочу вам дещо сказати на вушко, - пішла іншим шляхом Темна, нахилившись до пані Терліт.

- Не варто! - презирливо відмахнулася та й гордо додала: - Говоріть уголос, у мене немає секретів!

- Гаразд! - байдуже погодилася Амія і голосно видала: - Я хотіла сказати, що у вас із носа стирчить волосина!

Від цих слів драконихі стало зле, тим паче що навколо почулися смішки. Вона почервоніла, схопилася і втекла.

Нарешті Арвін звільнився від неприємної опіки, і майор підсіла до нього.

- Минула ніч! - одразу заговорила про справу Темна. - Яка магія могла перенести мене до вас у ліжко?

- У мене сьогодні не було можливості відвідати бібліотеку! - вибачливим тоном відповів той. - Пропоную втекти звідси і пошукати відповіді разом!

- Гаразд! - тільки й встигла погодитися Амія, як її тут же потіснили:

- А вам не здалося? - налетіла на неї дракониха.

- Звичайно, здалося! - усміхнулася зі знущанням Темна. - Звідки в такої красуні волосся в носі?

- Ти! - пані Терліт кипіла, немов чайник. Але в присутності драконів не посміла відкрито висловити свої почуття. Вона твердо засвоїла, що не можна до весілля показувати свій характер. Нічого, у неї ще буде можливість поквитатися із зухвалою прислугою. Зараз головне не допустити, щоб та залишилася наодинці з драконом.

Зілля через деякий час почне діяти.

Але її планам не судилося збутися. Щойно на парк опустилися сутінки, запалилися ліхтарі й почалися танці, спадкоємець, переглянувшись із лордом Севером, повів її танцювати.

Принцу відмовити пані Терліт не наважилася. Цим моментом скористалися Арвін з Амією, зникнувши в темряві парку.

Лорд повів її зовсім не до бібліотеки міста темних, як сподівалася дівчина, а до драконячого сховища книг. Приміщення було маленьким: кілька стелажів і пара диванів для читання. Але за стелажами було найголовніше - там ховалися портали в бібліотеки різних міст імперії.

- Як у вас тут усе цікаво влаштовано! - прокоментувала Темна, з подивом виявивши переходи.

- Економія простору і часу! - усміхнувся лорд Сівер.

- Наскільки я знаю про магії, - Амія різко розвернулася і з викликом глянула в очі Арвіну, - магія переміщення в просторі властива драконам!

- Схоже, ви добре знаєтеся на магіях! - не став він заперечувати очевидне, з ніжністю роздивляючись її обличчя.

- Тобто я маю рацію! - здивувалася дівчина такому нахабству, відступивши від нього до стелажа з книжками. - Це ви перемістили мене у свою спальню?!

- Я! - дракон подолав відстань між ними й уперся руками в полиці, майже обійнявши Темну й перекривши в такий спосіб шлях до відступу.

Їй раптом стало жарко, серце забилося швидше. Коли перевів погляд на губи, вона здогадалася, що далі буде.

- Навіть не думайте мене цілувати! - прохрипіла голосом, що несподівано сів.

- Чому? - запитав він ображено, немов маленька дитина, яку позбавили солодкого, при цьому невідривно стежачи за рухом її губ.

Амії стало б смішно, якби не було так хвилююче.

- Ми сюди прийшли шукати відповіді... - спробувала вона повернутися до мети візиту в бібліотеку.