142

Амія помітила, що дракон вишукує когось у натовпі, - вона здогадалася кого, адже питання її появи в його спальні так і залишилося відкритим, але не збиралася йому в цьому допомагати.

Водночас спадкоємець спостерігав за братом.

- Не очікував, що такий шляхетний лорд Сівер вдасться до таких брудних методів, - видав він, посміюючись. - Використав магію заклику вночі? Як некрасиво!

- Заткнися! - процідив крізь зуби Арвін.

Йому було трохи соромно. Але зовсім трохи. Та радість, яку подарувала йому Темна, з'явившись у його спальні, перекривала доводи совісті.

Після закінчення театрального дійства гості розсілися за столи, щоб продовжити веселощі. Пані Терліт розгнівалася не на жарт, коли обидва дракони підсіли до принцеси світлих. За ними вервечкою потягнулися дівчата всіх мастей.

І добре було б, якби обраний нею дракон цікавився самою принцесою, так ні ж. Вона давно помітила, що обожнюваний лорд Сівер небайдужий до охоронця Її Високості. Це засмучувало ще більше. Проміняти її, першу красуню, на якусь сіру мишу зі світлих! Небачене хамство!

Якби дівчина була гарна собою, вона б не так злилася, а то ж звичайнісінька. Ні фігурою, ні обличчям не вийшла, чому ж чоловіки так летять до неї, немов бджоли на мед?

Дракониха не збиралася здаватися. Сьогоднішній вечір має стати переломним. Дівчина приготувала для Арвіна сюрприз, після якого той просто зобов'язаний буде з нею одружитися.

Зціпивши міцно зуби і зобразивши ввічливу посмішку, вона теж приєдналася до ненависного столика. Потіснивши інших і примудрившись сісти поруч із лордом.

- Красуні! - реготав спадкоємець. - Лорда Сівера на всіх не вистачить! Любіть краще мене! Я кожній приділю увагу!

- Ваша Високість! - відповіла одна з них. - Ви настільки вітряні, що закохуєтеся щодня!

- Так це ж чудово! - продовжував веселитися той.

- Але щоразу в іншу дівчину! - обурилася кокетка, пускаючи бісиків спадкоємцеві і явно нариваючись на те, щоб стати черговою його жертвою.

Амія незворушно попивала вино, не звертаючи уваги на натовп красунь. Її вся ця метушня не хвилювала. У голові були зовсім інші, тривожні думки.

- Ах! Моє серце болить за вас! - продовжував свої блазнівські промови принц. - На жаль, ваші спроби марні, жодної не домогтися мого братика!

- Чому? - обурилися його співрозмовниці, з нещасними обличчями переводячи погляд з одного дракона на іншого.

- Його серце вже зайняте! - проголосив Його Високість нарочито голосно, щоб у кожному найвіддаленішому куточку його було чутно.

- Як так? Не може бути! - загуркотіли навколо дівчини, немов зграя синичок.

Темна, яка до цього моменту не надавала значення їхній балаканині, нагострила вушка.