141

Ранок почався метушливо. Принцеса метушилася кімнатою в паніці, не знаючи, яку сукню з подарованих їй лордом Сівером, одягнути.

Вона переміряла, здавалося, все, але так і не прийняла рішення.

Амія встала, сонно глянула на купу розкиданих речей, вивудила звідти одну і подала господині.

- Це! - заявила з усією відповідальністю. - Ви в ньому матимете просто казковий вигляд! - додала похмуро і вирушила вмиватися.

Її високість покрутила сукню в руках і, на подив служниці, що бігала за нею, погодилася з охоронницею.

Одягнувши на себе запропоноване вбрання, принцеса відразу ж набула гарного настрою, чим потішила прислугу.

Подальші збори до майбутньої цього дня театральної вистави проходили в добрій душевній обстановці.

Лише Темна перебувала у відчуженій задумливості. Останнім часом у її душі панував хаос, а минула ніч ще й підлила масла у вогонь. Єдине, що залишалося колишнім, - вона хотіла вбити лорда Сівера, але тепер до минулого приводу додався ще один.

Дракон сколихнув у ній давно забуті й поховані під шаром ненависті почуття. Вони, немов згаслий вулкан, що раптом ожив, викидали на поверхню лаву з палаючої суміші любові й ніжності. Амія всіма силами намагалася заглушити їх, нагадувала сама собі вкотре про те горе, що він приніс її народу. Бідне змучене серце чинило опір. Лава витікала з пробоїни, яка з кожним днем ставала дедалі більшою.

До певного часу Її Високість була вже при повному параді, навіть охоронницю змусила вдягнути ошатне платтячко: «Аби ти не вирізнялася з-поміж натовпу своїм надто простеньким виглядом».

Театральне дійство мало відбуватися в парку, що оточував палац. До прибуття гостей усе було готово заздалегідь. Щойно заграла легка музика, мешканці палацу потягнулися алеями парку до центру.

Перед сценою були розставлені лавки для глядачів, а трохи віддалік столи з напоями та закусками.

Як зазвичай, усі звернули увагу спочатку на частування.

Арвін прибув разом із братом, і тут же був оточений натовпом захоплених шанувальниць.

Темна спостерігала здалеку і злилася. Він був такий ввічливий, усміхався всім підряд - це найбільше дратувало.

Від її пильної уваги не сховалося, що дракониха сьогодні особливо наполеглива. Вона не відходила від лорда ні на крок, подавала келихи з вином і чаші з фруктами, попереджаючи будь-яку його спробу вирватися з оточення.

Навіть коли почалася постановка і глядачі стали розсаджуватися по місцях, вона безцеремонно сіла поруч, окинувши інших дівчат попереджувально-грізним поглядом, не дозволивши жодній підійти.