140

- Намагаєтеся мене спокусити? - товариш майор була не з боязкого десятка, та й Амія вже не та, що колись.

Такими прийомчиками її не взяти.

- Не намагаюся, - прохрипів знову на вухо дракон. - Спокушаю!

«Який нахаба!» - і щойно дівчина зібралася його з усієї сили відштовхнути, як чоловік несподівано накинув на її плечі плащ, збивши з пантелику.

- Не застудіться! - продовжував віщати все тим же звабливим тоном. - На вас прозора сорочка.

Темна подивилася на себе й обімліла: тіло просвічувало крізь тонюсеньку тканину, демонструючи всі принади.

Вона швидко закуталася в запропонований одяг, досадуючи на свою неуважність.

Поруч із цим «божеством» її мізки зовсім перестають працювати, ніби їх хтось по клацанню відключає.

- Я проведу вас до ваших кімнат, а завтра вранці ми з'ясуємо, яким чином ви опинилися в моєму ліжку, обійшовши захисну магію, - вимовив він із глузуванням, натякаючи на інші, більш інтимні, обставини.

«Гад!» - подумала Амія, але сил відповідати на випад не було.

Дракон вивів її в коридор і пішов за дівчиною. Майор, яка вперше побувала в такій незручній ситуації, намагаючись не згоріти від сорому, чітко крокувала, сердячись на себе всю дорогу. Через нерви, що розворушилися, вона не помітила, що поли плаща занадто довгі, і в якийсь момент, наступивши на них, ледь не полетіла вперед.

Арвін встиг вчасно її підхопити.

- Я не дам тобі впасти! - сказав він, і знову ці слова пронизали її в саме серце.

Це було схоже на давно плекане бажання, яке дракон ховав у своєму серці й нарешті зміг виконати.

Невідомо чому, але Темна справді була зворушена... і втратила дар мови.

Уперше усвідомила, що навіть у неї, принцеси темних, легенди Нічних мисливців, бувають моменти, коли вона була б щаслива дозволити іншій людині про неї піклуватися.

«Добре. Я дозволю тобі тримати мене. Я дозволю тобі захищати мене. Я дозволю тобі любити мене.

Тому що я теж хочу слідувати за тобою. Хочу, щоб ти мене захищав. Я дозволю тобі це зробити...»

Двері покоїв зачинилися за її спиною, і Амія прийшла до тями.

«Що це я?» - подумала злякано. Ці думки ніби нашіптував сам диявол. - Може, це магія драконяча? Я перетворилася на віск і розплилася?»

«Зберися, розмазня! - поморщилася вона невдоволено. - Убити мало цього дракона!»

Щойно в голову прийшла думка про вбивство, несподівано спрацювала пастка, накривши дівчину нею ж створеною мережею.

«Чорт! - лаялася вона, руйнуючи магію. - Треба ж було так необережно подумати!»

Магія спрацювала на агресію з її боку і спіймала свою ж господиню.

Вибравшись, вирушила досипати. Щоправда, перш ніж заснути, прив'язала себе за ногу до ліжка.

Про всяк випадок!