139

Намагаючись навіть не дихати, дівчина відсунулася на самий край і спробувала непомітно сповзти на підлогу, створюючи якомога менше рухів і шуму.

Тільки сон дракона теж був чутливим. Вона зрозуміла, що той прокинувся, коли сопіння припинилося і настала гробова тиша. А наступної миті по всій кімнаті різко запалилися свічки.

Амія заплющила очі.

«Нехай це буде сон!» - повторила кілька разів про себе, але гучний голос, що пролунав, засвідчив, що навколо справжнісінька реальність!

- Що ви тут робите? - поставив природне запитання лорд Арвін осиплим від сну голосом.

- Це було моє запитання! - розплющила очі охоронниця, повільно повертаючись до дракона обличчям. - Що я тут роблю?

Сказати, що почувалася вона ніяково, - нічого не сказати. Нещасній хотілося провалитися крізь землю цієї ж секунди!

- Ви в мене питаєте?! - здивувався той, піднявшись на подушках. - Це моя спальня! Як ви сюди потрапили?

При цьому ковдра з нього спала, явивши перед ясні очі Темної голий м'язистий торс.

Лорд мав вигляд стародавнього бога, що зійшов на землю. Прекрасний і могутній. Це явище остаточно збило до купи її думки, які й так металися в паніці.

- Якби знала, як сюди потрапила, - я б тим самим маневром і зникла звідси! - видала вона цілком зв'язно, але це коштувало чималих зусиль.

- Багато дівчат вдавалися до хитрощів, щоб звернути на себе мою увагу, але ви виявилися найзухвалішою! - заявив дракон самовпевнено.

Його уїдливі слова відразу ж розвіяли туман у її мізках, повернувши здатність міркувати.

- Знаєте що, по-перше, одягніться! - наказовим тоном заявила Амія. - Ви все-таки з дівчиною розмовляєте! По-друге, мене зовсім не цікавить ваше тіло... кхм... ваша персона! - швидко поправилася вона, відірвавши-таки погляд від його грудей, але дракон уже посміхався, блиснувши рівними зубами.

Він демонстративно відкинув ковдру і встав.

Амія ледь не задихнулася від обурення, чи від іншого почуття, побачивши його оголену фігуру.

Лорд Сівер почав ліниво одягатися, анітрохи не бентежачись.

- Ви спите голим? - вигукнула Темна, схопившись із ліжка.

Їй раптом стало жарко, незважаючи на легку нічну сорочку, в якій вона зараз перебувала.

- Вас це бентежить? - усміхнувся Арвін, який встиг натягнути штани і застібав ґудзики сорочки.

- Ви нова зірка у світі збоченців! - фиркнула вона у відповідь.

- Шановна, це ви до мене в ліжко потрапили! - підійшов до неї впритул дракон, чим знову викликав хвилювання, що відгукнулося збоєм у серцевому ритмі.

- Не варто кидатися настільки гучними заявами! - Амія зухвало подивилася йому в очі. - Я не потрапляла до вас у ліжко, і не мрійте! І питання залишилося відкритим: як я тут опинилася?

- Мрії стають реальністю, якщо їх узяти за мету! - заявив таємничим шепотом Арвін, нахилившись до її вуха.

«Що цей крилатий собі дозволяє? Він не був таким у демонічному світі! Милашку з себе вдавав! А зараз проявляється вся його драконяча сутність!»