138

Арвін промовчав. Для нього навіть невелике розставання на ніч було тяжким. Він задумливо подивився їй услід.

- Що думаєш? - запитав його Шуань, коли за дівчиною зачинилися двері.

- Гадаю, вона вже розкрила цю справу, - гордо вимовив лорд Північ, з тугою дивлячись на зачинені двері.

- Закохані чоловіки нестерпні, від їхнього розуму залишаються лише жалюгідні уламки! - зробив свій висновок принц, закотивши очі до стелі.

У відповідь на випад Арвін лише посміхнувся ще ширше.

Амія поспішила в кімнати до принцеси мало не бігом. Її несподівано охопило хвилювання.

Здавалося, що кожна хвилина на рахунку. Можливо, вже пізно!

Але, коли вона як вихор влетіла в покої, на неї поглянули дві пари здивованих очей. Її високість спокійнісінько жувала солодощі, розглядаючи себе в дзеркалі, тоді як служниця ретельно розчісувала її довге світле волосся.

Темна з полегшенням видихнула.

- Міріель! Ти цілий день невідомо де блукала! - варто було Амії перетнути поріг, як її зустрів обурений оклик принцеси. - Зрештою, це я тебе найняла в охоронці, а не дракони!

«Резонно!» - погодилася майор.

- Прошу вибачити, Ваша Високосте! Моїй поведінці немає виправдання! - вибачилася охоронниця, хоча в її голосі не прозвучало й краплі жалю.

Ці слова були вимовлені радше для галочки, ніж відповідали справжньому стану справ.

Але, навіть якщо принцеса і хотіла б покартати недбайливого охоронця, після такого вибачення додати було нічого.

- Завтра в палаці дають театральну виставу! - змінила Світла тему. - Ти повинна будеш мене скрізь супроводжувати!

Темна кивнула, погоджуючись, і з незалежним виглядом залізла на підвіконня. Залишок вечора слухала балачки Її Високості.

Тривога, що охопила напередодні, не зникала, вона стала ледве помітною, але серце залишалося не на місці.

«Може, передчуття?»

Амія заснула на канапі поруч із ліжком принцеси, перед тим поставивши по контуру подвійний магічний захист. Якщо хтось захоче нашкодити - йому непросто доведеться.

Вночі її розбудив легкий протяг, що пройшовся по всьому тілу. Майор завжди спала чуйно - вироблена роками звичка.

Вона не поспішала розплющувати очі, прислухаючись до оточення. Жодних сторонніх шерехів її чуйне вухо не вловило, та все ж щось було не так.

Дівчина розплющила очі й сіла. З вікон яскраво світив місяць.

У момент звикнувши до неясного нічного світла, вона виявила, що перебуває зовсім не там, де засинала.

Але обстановка була дуже знайомою. З жахом Амія зрозуміла, що перебуває в спальні лорда Півночі, та ще й сидить на його ліжку. Сам господар спав тут же, мирно сопучи уві сні. Осмислювати становище було ніколи, треба було швидко змиватися!