135

Дракон заніс Амію в спальню і поклав на ліжко.

- Це зайве! - вона спробувала піднятись, але Арвін силою вклав її назад.

- Не заперечуйте, пані! - вимовив він ввічливим холодним тоном, що зовсім не відповідав теплому ніжному погляду. - Вас поранили в замку драконів! Якщо про це стане відомо, на мене чекають великі неприємності! Поки ви наша гостя, я маю дбати про вашу безпеку.

Темна здивовано моргнула. Якби ці слова були сказані якій-небудь принцесі - вона б зрозуміла. Але така опіка простої охоронниці здавалася дивною.

- Я вже викликав цілителя! - у кімнату увірвався Його Високість.

Він пройшовся до самого ліжка, виглядаючи за балдахіном дівчину. Побачив її напівлежачою на подушках і братика, що сидить поруч із таким виглядом, немов нікому місця тут уже не поступиться.

Бачачи, як той інстинктивно захищає свою Темну, принц розвеселився.

- Бій, до речі, був дуже захопливим! - радісно заявив він, не збираючись залишати парочку наодинці. - Я милувався вашою технікою, пані Охоронець. Де ви так навчилися володіти зброєю?

- Я багато тренувалася, - відповіла задумливо Амія і додала, збираючись утекти: - Мені не потрібен цілитель! Це всього лише подряпини!

- Помиляєтеся, пані! - пролунало з порога, і в спальню увійшов той самий літній чоловік, що лікував їй руки.

Дівчина завмерла в очікуванні обвинувальної промови про крадіжку, але той ні словом, ні жестом не показав, що знає, хто злодюжка.

Цілитель поставив свою валізку і продовжив промову:

- Рани від чарівних мечів просто так не гояться, - він підійшов до ліжка, жестом попросив драконів поступитися йому місцем і продовжив. - Погляньте самі, невеликі подряпини стали вже ранками, а після кількох днів перетворяться на рани, що не загоюються, від яких ви врешті-решт помрете.

Усе це він видав прямо, з притаманною всім лікарям холоднокровністю і нещадністю.

Амія оглянула себе. Справді, подряпини ніби здулися і стали більшими.

«Так ось чому дракон так занепокоївся! Якби хтось із гостей помер від артефактної зброї, могли піти неприємні чутки, які б спричинили хвилювання серед населення імперії. Він переживав за репутацію драконів, а не за мене!» - зробила вона висновок.

Цілитель почав чаклувати навколо дівчини, і на якийсь час усі розмови стихли. Після того як він закінчив, на тілі не залишилося й сліду.

- Чим хороші рани від магічних мечів - їх можна вилікувати магією! - наставницьким тоном видав чоловік, пишаючись своєю роботою.

Він так само швидко покинув покої лорда Сівера, як і увійшов.

Тієї ж самої миті, як двері за ним зачинилися, вони грюкнули знову: вбігла принцеса Світлих.

- Міріель! Як таке могло статися! - вона сплеснула театрально руками. - Я так злякалася! І навіщо тобі ці ігри? Змагання всякі? Нехай чоловіки б'ються, дівчата ж створені для любові і відданості, щоб зберігати домашнє вогнище!

- Ви абсолютно праві, Ваша Високість! - усміхнулася Амія, зрозумівши, що принцеса все це проговорила для лорда Сівера, знову посилено строячи йому оченята. З її появою обстановка нібито розрядилася. - Я ніяк не годжуся в берегині домашнього вогнища.

Дракон хотів заперечити, але йому не дали й слова вставити.

- Ще й забруднилася! - дорікнула Лаіріель.

Вийнявши шовкову хустинку, вона спробувала витерти охоронниці чоло, але темні плями не відтиралися.