129

Дівчина в хвилюванні зірвалася з місця і підбігла до громили. Багато вояків теж піднялися і наблизилися в страху. Здавалося, що він не дихав.

- Дондон! - покликала вона, поплескавши по щоках, але той не подавав ознак життя.

- Р-р-р-р! - люто проричав Дандан і кинувся на кривдника брата.

Його схопили відразу кілька охоронців, намагаючись утримати. Почалася невелика сутичка.

Розуміючи, що крім неї орку зараз ніхто не збирається допомагати, Темна розстебнула тому сорочку і почала робити штучне дихання. Вона не знала, наскільки воно ефективне для таких істот, і чи зможе зі своїми силами щось зробити, але й стояти поруч, бачачи, як друг помирає, не збиралася.

- Дихай! Дихай! Давай же! - примовляла вона при кожному натисканні на грудну клітку.

Охоронці, здивовані її діями, припинили бійку.

У неї почали боліти незагоєні руки, але Амія все продовжувала і продовжувала боротися за життя громили.

Нарешті їй здалося, що той зітхнув, під руками забилося серце. Дівчина приклала вухо до його грудей і з радістю почула стукіт. Один, другий, третій. Орк зітхнув, набираючи повітря в легені, і Темна відсторонилася.

Вона витерла піт, що виступив на лобі. Це було вдруге в її житті - коли дівчині довелося самостійно запускати серце. Перший раз трапився в тому світі: будучи майором Біюлою, вона робила штучне дихання одному з бійців, кілька хвилин, до самого приїзду швидкої. Він зовсім молоденький був. Катя його витягла з того світу на чистій упертості. Після лікарі говорили, що, якби не вона, хлопчина помер би на місці.

Зараз ці спогади пронеслися в голові ураганом. Амія з усією ясністю усвідомила, навіщо некромант тоді засунув її в немагічний світ. І була йому безмежно вдячна.

Дондона підняли і повели з арени. Вона глянула на дрібного ельфа, що презирливо за всім спостерігав, і розлютилася не на жарт.

- Ти використовував заборонені прийоми! - вона ткнула пальцем у переможця, піднімаючись на ноги. - Хіба тут не дружні бої проходять? Він хотів убити орка!

Тепер вона зверталася до всіх.

- Це всього лише орк! - огидно вякнув Світлий.

- Що?! - обурено вигукнула дівчина, вже готова набити гаду морду, але в неї залишалася низка запитань, які варто було прояснити.

- Ніхто жодних правил не обговорював! - проскрипів уїдливо світлий ельф, намагаючись виправдатися, але вона на нього навіть не подивилася.

- Це прийоми найманих убивць! - рявкнула Амія ще голосніше, свердлячи поглядом начальника охорони, що мовчки був присутній при поєдинку. - Ви хочете найняти вбивцю? Не боїтеся, що він прийшов по одного з драконів?

- Дракона вбити неможливо! - жовчно видав той у відповідь. - Якщо маєш щось проти - сама з ним бийся! Ти ж у нас знаменитість, яка перемогла самого Гору!

У його словах було стільки отрути, що можна було б нею затопити всю площу.

«От сволота!» - зрозуміла марність суперечки з цим нелюдом Темна.

- Тоді, якщо я його вб'ю, ніхто заперечувати не буде? - запитала вона разом у всіх присутніх.

Відповіддю їй була тиша і похмурі обличчя охоронців.

- Добре! - прийнявши мовчання за відповідь, відгукнулася Амія.

Вона зняла з себе верхню сорочку, щоб битися було легше. Поправила пов'язки з рук, що подекуди з'їхали. Темна не переоцінювала свої сили. Бачила, як бився ельф, він лише знав смертельні точки, та володів абияк бойовою технікою світлих. Шкода, що не можна було застосувати магію, вона була в такій люті, що від нього б і мокрого місця не залишила.