127

- Зачекай! - зупинив його той, в одну хвилину пожвавившись. - Ти якось розповідав про магію заклику?

Його обличчя ніби осяялося сонячним світлом.

- Ну? - підтвердив принц, з підозрою поглядаючи на співрозмовника.

- Можна будь-яку живу істоту закликати в потрібне місце?

- Ну? - з тією ж інтонацією погодився Його Високість, дедалі більше хмурячись.

- Треба б мені добре вивчити цю магію! - видав нарешті лорд Сівер, знову впадаючи в ейфоричну замисленість.

Амія брела палацом, не помічаючи дороги. Якоїсь миті почула запеклий гавкіт, що лунав з-за одних із дверей.

- Грей! - зраділа вона. Голос дорогого пса ні з чим би не переплутала, він пролунав зараз як бальзам на душу.

З передчуттям зустрічі відчинила двері в кімнату, звідки долинали звуки. І тут же була збита з ніг великим кошлатим псом, що щасливо повискував, коли зустрівся з господинею.

- Грей! Моє ти чудовисько! - тріпала вона у відповідь улюбленця. - Скільки разів тобі казати, не можна кидатися під ноги людям!

Але той лише радісно повторював «Мамко!». Відчуваючи по теплоті в голосі, що вона по-доброму бурчить і рада його бачити не менше.

- Катя! - Арфа деякий час мовчки спостерігала за друзями, вкотре переконуючись, що ця Світла ельфійка і є все та ж Катя Біюла, з якою разом пройшли страшний демонічний світ і яка не раз рятувала їй життя.

Єдине, що ніяк не вкладалося в голові феї, - це останній день у печерах. У неї досі серце боліло при згадці. Її подруга виявилася темною, ще й принцесою роду Нічних мисливців - один цей факт приводив у трепет.

Прочитавши у всіляких джерелах історію завоювання Темної імперії та історію самої принцеси - тепер вона перебувала в розгубленості. Було шкода ту юну дівчину, яку зрадив коханий заради миру, але і її помста лякала.

Амія зачинила за собою двері, щоб менше очей бачили, як вона бавиться з псом, і пройшла до феї, що самотньо сиділа за столом. Грей не відставав ні на крок.

- Ти тепер працюєш на дракона? - запитала Амія, розглядаючи обстановку кабінету.

Блукаючи палацом, вона випадково забрела на поверх, де розташовувалося Розшукове відомство.

- Ми всі вирішили не розлучатися, - відповіла феєчка, почуваючись ніяково, ніби й сама була зрадницею. - Ми на тебе чекали!

Вона поерзала на стільці, переважно дивлячись кудись собі під ноги і лише зрідка скоса поглядаючи на відвідувачку.

- Мене? - Амія розвернулася, вперше глянувши в очі подруги. - Навіщо?

- Лорд Сівер сказав, що ти обов'язково повернешся, - дівчина запнулася, але все ж таки продовжила, - щоб його вбити.

- Треба ж, він не став від вас нічого приховувати? - єхидно зауважила Амія, сідаючи на краєчок столу.

Грей прилаштувався поруч, поклавши свою величезну голову Темній на коліна і віддано заглядаючи їй в очі.

- Тобі обов'язково його вбивати? - злякано видавила із себе Арфа, ледве наважившись на таке зухвале запитання.

- Обов'язково! - твердо відповіла Амія.