126

Дівчина завмерла, стежачи за його рухами.

«У цієї отрути немає ні смаку? ні запаху. Кров у твоїх венах за секунду застигне, ти не зможеш зробити й кроку, ніби за життя став пам'ятником. Зупиниться серце, і всього за мить уже будеш давати звіт владиці пекла!» - промовила вона в розумі мстиво.

Арвін давав їй шанс передумати, тягнув час як міг.

Він гранично повільно підніс чашку до губ і раптом глянув в очі дівчині. Її душа згорнулася в грудку, а серце, зробивши удар, притихло. Чоловік усміхнувся.

Час ніби зупинився. Вони дивилися одне одному в очі цілу вічність.

- Печиво! - здригнувшись, немов отямившись від сну, вигукнула Темна. - Я ж забула печиво!

Дракон, який збирався вже відпити, зупинився. Його охопило таке захоплення, що він ледве стримувався, щоб не схопити дівчину в обійми.

Він повільно поставив чашку назад.

- Зараз принесу! - швидко промовила Амія і, ніяково розвернувшись, ніби випадково зачепила тацю, і вона з гуркотом полетіла зі столу. - Я така незграбна!

Останню фразу вона вимовила так, ніби в неї не залишилося сил. На негнучких ногах попленталася до виходу, не сказавши більше ні слова.

Тієї миті їй було байдуже, який вигляд вона має, і що подумає лорд про її дивну поведінку. З її душі немов камінь звалився, і без нього стало зовсім порожньо.

З гуркотом зачинивши за собою двері, вона ковтнула клубок, що підступив до горла.

«Що це зі мною відбувається? - стиснула руки до болю в кулаки. Продовжила міркувати, заспокоюючи себе. - Отрута - це неправильно! Я повинна перемогти його в чесному бою! Так! І тільки так!»

Швидко взявши себе в руки і підбадьорившись, вона вирушила на пошуки обіцяного печива.

- Ледве втримався, щоб її не вбити! - щойно за дівчиною зачинилися двері, із шафи вивалився спадкоємець.

Не звертаючи жодної уваги на бурчання друга, лорд Сівер прикрив очі, прокручуючи в голові те, що сталося, і блаженно посміхнувся.

- Ти своїми витівками мене з розуму зведеш! - образився принц, важко зітхнувши.

Скільки він не намагався напоумити брата, нічого не виходило, той лише ще більше утверджувався у своїй правоті. І ось знову Його Високість змушений був погодитися - Арвін усе ж знає, що робить.

- Викличу слуг, щоб тут прибрали, - бачачи, що брат із задоволеним виразом обличчя розглядає осколки чашки і пролиту рідину, пробурчав принц собі під ніс.