125

- У мене передчуття! - додав Арвін таким тоном, ніби точно знав, що він має рацію.

Шуань став переляканим. Заклопотано покрутився, не знаючи, що робити.

- Ти точно впевнений? - перепитав брата. - Вона ж тебе ненавидить!

- Ми зараз це дізнаємося, - ледве стримуючись від радості, що охопила його, зауважив лорд. - Якщо вона спробує мене отруїти - то сумнівів не залишиться.

- Ти з глузду з'їхав! - створив кислу міну Його Високість, змахнувши руками, немов хотів полетіти. - Ти готовий випити отруту з рук цієї дівиці?!

Його здивуванню не було меж.

Арвін кивнув, сповнений рішучості. Чоловік не міг пояснити братові, що сам факт її присутності робить його щасливим, решта стає такою дрібницею. Він занадто довго чекав.

Шуань хоч і був єдиним втаємниченим у його справи, але й братові він не міг розповісти всі подробиці.

- Вона тебе ненавидить! - навис над столом принц, знову повторивши свій аргумент. - Єдине, чого бажає, - це вбити! Я бачив її кровожерливий погляд, досі мурашки по тілу!

- Це добре! - несподівано погодився лорд Північ. - Якщо ненавидить - значить, відчуває почуття, а це краще, ніж якби була байдужа. З ненависті ще може зародитися...

- Що зародитися? - перебив його спадкоємець. - Ти зі своїм коханням зовсім збожеволів. Ні, я ніколи, ні за що не закохаюся! Звільніть від цих дурниць!

- Ховайся! - скомандував у цю мить Арвін, почувши стукіт дверей, що відчинилися до покоїв.

Принцу не залишилося нічого іншого, окрім як забратися в шафу. Там він продовжив подумки обурюватися. Мало того що сидів у шафі, як спійманий коханець, так ще й має покірливо спостерігати, як ця відьма труїть брата!

Амія легкою ходою зайшла у вітальню. На її таці стояли дві чашки чаю. В одній був звичайний напій із трав, а в іншій - найсильніша отрута.

Вона спішно подолала відстань до дверей кабінету і зупинилася. Набрала в груди побільше повітря.

«Стаття 105 КК - вбивство за обтяжуючих обставин. Від восьми до п'ятнадцяти років позбавлення волі, - вимовила подумки, і додала з іронією: - Докотилися ви, Катруся!»

Заплющивши очі, видихнула і, відігнавши від себе непотрібні жалі, постукала.

- Увійдіть! - почулося з того боку.

Начепивши на обличчя ввічливу посмішку, дівчина зайшла в кабінет.

- Я приготувала вам чай! - почала бадьоро. - Його Високість уже пішов?

Цей факт Темну потішив. Спадкоємець - стороння особа, і його краще не втручати.

- Ти приготувала чай? - перепитав дракон, ніби не почув.

- Так! - вона лицемірно посміхнулася. - Ви витягли мене з тієї пожежі, мушу ж я якось віддячити!

- Віддячити?! - повторив за нею лорд Сівер.

Атмосфера стала важкою. Амія дивилася на нього, не відводячи очей. Що було в її погляді, вона й сама б не змогла пояснити, всі почуття перемішалися, збиваючи з пантелику.

Дракон узяв двома пальцями чашку, що стояла до нього ближче, саме ту, в якій була отрута.