123

Коли за дівчатами зачинилися двері, дракон прикрив очі й сам собі посміхнувся.

«Це справді ти? - запитав він у простір. - Ти повернулася?»

У цю мить він відчув хвилю радості, що затопила серце. Головне, що вона поруч, решта не настільки важлива!

Амія поклала принцесу в ліжко, а сама прилаштувалася на підлозі поруч, покидавши туди кілька подушок і сховавшись під покривалом.

За звичкою почала ретельно аналізувати те, що сталося за день.

«Чи винна в підпалі дракониха, чи за цим стоїть хтось іще? Насамперед підозра падає, звісно ж, на неї. Але може бути й таке, що хтось скористався нагодою. Завтра треба буде провести ретельне розслідування. Хоча! Чи є в ньому сенс? Навіть якщо виявлять факти, що доводять причетність до справи драконихи, імператор не дасть її покарати. Скільки ще доведеться терпіти цю стерву?»

Тут вона згадала, що на ранок у неї намічався бій на арені.

«Тепер є хороша причина не битися! Нічого вигадувати не треба. Головне, щоб лікар, за яким послав лорд Сівер, не надто поспішав! Залишилося останнє питання - вбити дракона! І шанс він сам надав, притягнувши мене сюди! - Темна підступно посміхнулася. - Справа за малим - дістати отруту! Зазвичай вона є у кожного лікаря!»

Дівчина добре зналася не тільки на отрутах, а й на хитрощах їхнього приготування.

Сьогодні всі зірки зійшлися: і лікар прибуде, і дракон за стіною. Вирішивши, що це гарна ознака, вона заснула спокійним сном.

Вранці її розбудили опіки на руках, які несподівано почали горіти вогнем - видно, дія доброчинної мазі, що наніс дракон, закінчилася.

У вітальні було чути тихі кроки й голоси. Амія нагострила вушка, дуже хотілося запустити підслуховувальну магію, але вона побоювалася, що дракон може виявити сплеск.

Вибравшись з-під ковдри, навшпиньки дісталася до дверей.

- Ви щось хотіли, заявившись до мене в таку ранню годину? - вловила незадоволений голос лорда.

- Прийшов випити з тобою чаю! - відповів бадьорий голос спадкоємця. - І поглянути на твоїх гостей.

«Нічого цікавого!» - вирішила Темна.

Вона насилу вмилася холодною водою і привела себе до ладу, через відкриті рани цей процес виявився дуже болючим.

Покинула спальню, намагаючись не шуміти, оскільки принцеса все ще спала.

У вітальні її зустріли лорд Сівер, принц Шуань і ще один невідомий, що сиділи в кріслах навколо невеликого столика. За його виглядом і одягом дівчина визначила, що, найімовірніше, перед нею той самий лікар.

- Це ж наш бойовий охоронець! - вигукнув принц, піднімаючись і виходячи їй назустріч. - Який жаль, що ви не зможете продемонструвати свою техніку бойових мистецтв. Я чув про ваші поранення. Так невчасно ця пожежа!

Амія кивком привітала присутніх. Вона вловила, з яким сарказмом його високість виголосив свою промову. Тому відповіла зухвало в тон йому:

- Поранення не такі страшні, і не завадять мені битися, - вона хотіла сказати «надерти вам дупу», але в останню мить пом'якшила свої слова, розуміючи, що все ж не повинна грубити спадкоємцеві престолу.

- Пані Міріель, - звернувся до неї Арвін, перервавши їхній із принцом діалог і суперечку, що назрівала. - Вас огляне лікар!

Літній чоловік, що до цього сидів тихіше за мишу, піднявся і представився.

Взявши під руку свого брата, незважаючи на опір останнього, лорд Сівєр повів його до кабінету.

Амія залишилася з лікарем. Той відкрив свою невеличку валізку, начепив на ніс окуляри в срібній оправі та приступив до огляду.