114

Вона вже сподівалася, що цього разу все обійдеться без пригод, як несподівано помітила в келиху своєї підопічної чорну магію.

Невеликий клубок диму крутився на поверхні, непомітний звичайному оку.

Принцеса Світлих явно не могла бачити чужу магію. Вона спокійно взяла келих і зібралася випити.

Що за гидоту їй підсунули - з'ясовувати було ніколи. Амія ніби випадково зачепила підопічну за лікоть, і та благополучно впустила келих.

- Мірі! - відгукнулася нервово принцеса. - Будь обережнішою!

- Вибачте, Ваша Високосте! - байдуже відповіла Темна, бо в цей момент зосереджено спостерігала за драконихою.

Вона виявилася права, знову це була справа рук прекрасного стерва.

«Навіщо вона це робить? Або пані Терліт повна дурепа, готова знищити всіх і кожного, або в неї є певна мета, і вона знає те, чого не знаю я»

Дракониха злісно блиснула оченятами і невдоволено стиснула губи. Здається, тепер вона спробує для початку прибрати занадто пильну охоронницю.

У цей момент Амія зловила на собі ще один погляд - самого лорда Сівера.

Він надто пильно розглядав дівчину. Невже теж помітив, що відбувається недобре? Або здогадався за її діями?

Поки майор перебувала у своїх думках, слуги швидко прибрали розбитий келих і вже поставили інший, і навіть вино налили.

Щойно урочисту частину прийому було закінчено, імператор залишив своє місце на троні і дозволив іншим веселитися собі на втіху. З кожною хвилиною в залі ставало галасливіше.

- Ваша Високосте, Лаіріель! - несподівано Арвін звернувся до Світлої.

Нічого дивного не сталося, він спілкувався з багатьма дівчатами, і з багатьма, видно, був знайомий. Але щойно покликав принцесу, у приміщенні, ніби за командою, запанувала тиша.

- Чув, - продовжив він. - Що ваша нова охоронниця перемогла в бою самого пана Гору?

- Так, лорде Сівер, це правда! - випалила Лаіріель настільки швидко, що Темна не встигла її зупинити.

«А ось це зайве! - подумала Амія стривожено. - З чого б це він завів таку бесіду?»

- Як цікаво! - продовжив Арвін «світську» розмову. - Також кажуть, що дівчина володіє невідомою в нас технікою бою!

«Твою ж! - тривога Темної набирала обертів. - Адже він бачив цю техніку тоді в демонічному світі в Каті Біюлі!»

- Про техніки бою я нічого не знаю, - сором'язливо відповіла Світла, невинно плескаючи віями.

- Мені якраз цікаві нові прийоми! - продовжив Арвін, привертаючи загальну увагу.

«Треба рятувати ситуацію!» - зрозуміла Амія, от тільки як, абсолютно не знала.

- Може, ви нас розважите, показавши цю техніку? - несподівано підхопив хтось, намагаючись прислужитися лорду Сіверу.

- Швидше, це була не техніка! - заговорила Темна, піднявшись на знак поваги. - Я билася останньою. До мене з паном Горою билися кілька чудових воїнів. Мабуть, вони добряче вимотали гіганта. Мені лише пощастило!

Тільки-но вона вирішила, що легко викрутилася, як у розмову вступив спадкоємний принц.

- Думаю, ви надто сором'язливі! - підхопив він загальний настрій. - Цей прийом не місце для змагань. Але завтра ми чекатимемо на вас на великій арені! Сподіваюся, з повагою поставитеся до нас із братом і покажете все, на що здатні! І я потай сподіваюся, що хоч хто-небудь поб'є цього зазнайку!

Він закінчив жартівливою фразою, і зал разом вибухнув від сміху.

Тільки Амії було зовсім не смішно.

«Це - повний провал! - вона вклонилася, із застиглою посмішкою на вустах, на знак згоди.

Веселощі пішли своєю чергою, а вона так і сиділа, дивлячись перед собою. У голові прокручуючи варіанти один гірший за інший.

«Тікати чи вбити цієї ночі дракона?»