112

У цей самий момент усвідомила, що якщо слідом з'явиться Грей, він її обов'язково впізнає, він у будь-якому тілі відчує господиню, і тоді грі прийде кінець. Навіть у холодний піт кинуло від таких думок.

Все ще сидячи поруч із Лаіріель, вона напружено спостерігала за входом.

На її полегшення, більше ніхто не з'явився.

Дракон, гарненько все оглянувши і оцінивши обстановку, розпорядився відвести служниць, які провинилися.

«Допитає їх окремо, - зрозуміла дівчина. - Зараз він нас усіх розділить і буде по одному допитувати».

- Хто поставив захист? - запитав лорд Север.

- Я! - швидко відповіла Амія, не злазячи з підвіконня.

Арвін упізнав у ній дівчину, яка шукала бібліотеку.

- Ви! - видав він, підходячи ближче. - Знайшли, що почитати?

- Ні, - нахабно дивлячись йому в очі, відповіла Амія. - Поспішила сюди, а тут таке...

- Чому ви поставили магічний захист? - запитав дракон, тепер з цікавістю її роздивляючись.

- Це моя робота! - відповіла вона просто.

- Ви скрізь ставите захист? - продовжив Арвін.

Здавалося, вони вели німу дуель, борючись поглядами.

«Залізна хватка!» - дівчина навіть відчула повагу, бачачи таку прозорливість. Адже він відразу ж визначив, хто тут основний персонаж.

- Так! - знову кинула вона односкладово, не збираючись у подробицях нічого пояснювати.

З кожним запитанням дракон ставав дедалі зацікавленішим, немов із нього світське лушпиння спадало.

«Здається, я привертаю надто багато уваги», - зрозуміла Темна за його реакцією і, непомітно клацнувши пальцями, активувала магію гіпнозу, що застосувала на одному з охоронців.

Він як солдатик витягнувся і заговорив.

- Пане! - звернувся до лорда в напівпоклоні, наблизившись так, щоб їх ніхто не чув. - Принцесу ж не вперше вбити намагаються. Ще дорогою до замку на нас кілька разів нападали. В останній ми вже думали, що Її Високість загинула, але провидіння милостиве, і вона залишилася жива.

«Давай, зіставляй факти! - подумки підказувала з місця Амія. - Принцесу, найімовірніше, вбили, а на її місці тепер я!»

- Ось як? - тепер дракон обернувся до Світлої. - Ви не постраждали?

- Цього разу ні! - Лаіріель кокетливо блиснула очима. - Не думала, що моє перебування в Небесному палаці може бути пов'язане з небезпеками.

- Щось ще траплялося? - тут же напружився дізнавач.

- Так! - принцеса піднялася і, зніяковіло опускаючи погляд, заговорила. - У купальні мене ледь не вкусила отруйна змія - якби не мій охоронець, уже б не було в живих.

- У купальні немає змій! - відповів Арвін, здивовано піднявши брову і знову звернувши свою увагу на Амію.

- Магічна! - вкотре одним словом відбулася та.

Вона шкірою відчувала напругу, що висіла в повітрі. Чи то це аура дракона так тиснула, чи то він щось відчув. Прийшло усвідомлення, що цей «мент» докопається до істини. Погляди, які вона на собі ловила, нервували.

У цей момент абсолютно несподівано прийшла на допомогу Світла.

- Лорд Сівер! - заговорила вона злегка плаксиво. - Ви повинні мене захистити. А то я не впевнена, що доживу до наступного ранку. Навіть у нас у відділенні такого не було!

Остання її фраза прозвучала як граната, що вибухнула. Дракон напружився, тепер він на всі очі дивився лише на принцесу.

А та ображено відвернулася і сіла знову біля дзеркала, поправляючи зачіску.

«Красава!» - подумала Амія, сама здивувавшись. Випадково у Лаіріель вийшло не просто правильно сказати, а зацікавити так, як навіть Темній було б не під силу.

Дівчина стежила за змінами його обличчя і точно знала, в яку секунду він мало не підійшов до принцеси, але вчасно передумав. Знову зробившись байдужо-непроникним, продовжив слідчо-розшукові дії.

«Зробив вигляд, що не помітив застереження, - здогадалася Амія. - З цієї хвилини стане пильніше наглядати за Світлою. А отже, частіше з'являтиметься поруч. Це добре! Буде більше шансів убити дракона».