108

«Тобі яке діло!» - огризнулася Амія, але зовні виявила максимум ввічливості, на яку тільки була здатна.

- Принцеса Лаіріель! - видала вона, холодно посміхнувшись.

Усередині все кипіло від обурення.

«Що за напасть! Мені ще доводиться виправдовуватися перед цим ящером!»

Поруч із драконом почуття погано піддавалися контролю, і це ще більше злило.

- Ви помилилися дверима! - мабуть, задоволений її відповіддю, заявив дракон. - Вийдете з цього приміщення і наліво.

- Хіба це не бібліотека? - окинула вона здивовано-нерозуміючим поглядом приміщення. Навіть у цю невідповідну хвилину принцеса не втрималася, щоб не зачепити його хоч трохи.

- Прошу! - вказав рукою на вихід Арвін, не звернувши уваги на сарказм.

Темній страшенно хотілося стукнути цього бовдура, але вона чемно вклонилася і вирушила на вихід.

Дорогою їй спало на думку, що варто перевірити його на наявність поранень.

Зробивши вигляд, що спіткнулася, вона граціозно полетіла прямо на груди нічого не підозрюваючого лорда.

Він видав шиплячий звук і постарався швидше зловити у свої руки незнайомку, відсунувши від себе подалі.

«Йому ще боляче! - здогадалася Темна. - Саме час розправитися!»

Але в неї із собою не було жодної зброї, магію в будь-якому разі відіб'є, навіть якщо його тіло ще не відновилося.

- Вибачте! - вигукнула вона, не особливо переймаючись, щоб це прозвучало щиро. - Треба ж! Спіткнулася на рівному місці!

- Нічого! - він виштовхнув дівчину за двері, для вірності зачинивши їх перед самим носом.

Мовчки розвернувся і пішов, мабуть, вважаючи Світлу однією з претенденток на його серце.

Щойно дракон зник, Амія одразу ж смикнула двері бібліотеки на себе. Якого ж було її здивування, коли за дверима виявилося всього лише невелике приміщення для зберігання інвентарю слуг.

Вона ще раз гарненько дослідила вхід, вишукуючи хоч якусь зачіпку.

«Значить, портал можуть відкрити тільки дракони, - розчаровано зробила висновок вона, так нічого і не виявивши. - Добре, що не залишилася в місті темних. Назад довелося б повертатися своїм ходом, а це зайняло б щонайменше кілька днів».

Ще трохи повозившись біля дверей, Амія вирушила в покої принцеси.

Лорд Сівер не відразу пішов. Сховавшись з очей дівчини, деякий час спостерігав за нею.

Повернувшись до себе, одразу ж викликав Майка Гормана, професіонала у справі розшуку.

- Пане! - Майк прошмигнув у кімнату зовсім непомітно. - Ви хотіли мене бачити?

- Мені потрібно, щоб ти перевірив ще одну дівчину, - наказав дракон, перебираючи папери на столі. - Вона прибула тільки сьогодні з принцесою Лаіріель. Принцесу теж перевір - чи не траплялися з нею дивацтва останнім часом.

- Пане! Ми перевірили вже з десяток представниць прекрасної статі, - заговорив вкрадливо шпигун. - Якби ви змалювали ситуацію детальніше, мені було б легше розібратися. Якого виду дивацтва вас цікавлять, прикмети розшукуваної особи, може, є якісь відмінні риси?

Він завмер у напівпоклоні, чекаючи відповіді.

- Відмінні риси... - повторив задумливо Арвін. - Мабуть, є! Ця дівчина обов'язково приверне до себе загальну увагу.

- Тоді пані Терліт найбільше відповідає вимогам! - послужливо відповів шпигун.

- Дракониха? - усміхнувся лорд. - Навряд чи.

- А чому ж? - несміливо заперечив Майк. - Вона якраз більше за всіх інших дівчат привертає до себе увагу.

- Ні, не посміє! - відповів Арвін радше своїм думкам, ніж слузі.

Він прикинув, чи зміг би некромант добути для Темної тіло дракона. І дійшов висновку, що той не наважиться. Вона могла б, її ніщо не зупинить, а ось старий побоїться.