95

Почувши його голос, Темна ніби виринула зі сну.

- Дракон! — промовила вона таким зловісним тоном, що від нього мурашки пішли тілом і волосся на потилиці заворушилося.

Принцесу цієї миті охопила дика лють. Її спогади закрутилися перед очима одне за одним, починаючи від першої зустрічі та закінчуючи останнім боєм.

Біль від зради пронизав серце.

- Ти! — зашипіла вона.

Очі запалились недобрим червоним світлом. А вогонь навколо спалахнув із неймовірною силою.

Перебувати поряд було неможливо, хлопці відступили до краю величезної печери. Лише Арвін залишився стояти поруч, ніби вогонь не завдавав йому жодної шкоди.

- Ще живий? - продовжила Темна. - Це не на довго!

Краєм свідомості Катя-Амія розуміла, що магія Відплати відродилася і зупинити її вже немає змоги. Всередині майнула журба, але лють від втрат виявилася сильнішою.

- Стій! - закричав лорд Сівер, намагаючись зупинити неминуче.

Він кинувся до неї, але полум'я було настільки сильне, що навіть дракон не зміг пробитися крізь нього.

- Пане! - закричав зброєносець. - Ви загинете!

Але Арвін не слухав його, намагаючись зупинити магію.

- Всі назад! - проголосив хтось. - Інакше ми загинемо!

Двічі повторювати не треба було, команда в страху рвонули на вихід.

Тільки встигли завернути за кут, як полум'я вирвалося з тіла Темної величезним стовпом і обрушилося на підземелля, наче смертоносна вогненна куля, обпаливши навіть стіни і залишивши за собою димний попіл.

Усього мить, і простір огорнула зловісна пітьма.

На деякий час хлопці завмерли в очікуванні.

Першим прийшов до тями зброєносець. Запаливши смолоскип, він кинувся назад.Інші пішли за ним.

Їм постала моторошна картина простору, що повністю вигорів. Трупи демонічних істот перетворилися на попіл. Тепер їм була усіяна вся печера.

Лише посередині, в тому самому місці, де стояли Темна та Дракон, залишилися лежати дівчина та хлопець. Збоку здавалося, що вони ніби заснули. Але зразу ставало зрозуміло, що дівчина мертва.

Золо підійшов і торкнувся господаря.

- Живий! - видихнув він, перевертаючи дракона на спину.

Його обличчя, руки і вся передня частина тіла були обгорілими майже до кісток, то було страшним видовищем. Дзеркало лежало поряд, на ньому навіть попіл не осів.

- Мене непросто вбити! - несподівано видав лорд Сівер, налякавши всіх звуками свого скрипучого голосу.

Через отримані травми він не міг навіть поворухнутися.

- Темна! — тремтячим голосом прошепотіла Галатіїль, розглядаючи мертве тіло.

- Катя! — розплакала фея, присівши поряд. Тремтячими руками вона потяглася до такої рідної і так раптово загиблої подруги.

Орки слідом за нею простягли голосно, злякавши луну печер:

- Катя-я-я! — два здорові бугаї ревли наче малі діти, з схлипами, до гикавки.

Вони хотіли забрати тіло свойого ватажка, але дракон вчасно зупинив їх.

- Не чіпайте її! — попередив Арвін, боячись, щоб вони не порушили спокій Амії, знаючи, що некромант незабаром прийде за її душею.

Арфа злякано здригнулася і слухняно відступила, продовжуючи тихо плакати.

Трохи заспокоївшись, хлопці здійснили свій обряд прощання з тілом загиблого товариша.

— Треба забиратися звідси! — промовив зброєносець, коли з усім було покінчено.