93

За їхніми спинами почувся дикий рев, казна-звідки взявся вітер, здіймаючи пил у повітря. Далі послідував звук тканин, що ніби рвуться, і кісток, що ламаються. Зробилося так страшно, що навіть найхоробріші боялися висунутися з укриття.

Злегка звикнувши до шалених звуків, Біюла все ж таки не втрималася і виглянула. Побачила вона лише лусчастий чорний хвіст з довгими і гострими шпилями по всій довжині, що різав нападників демонів праворуч і ліворуч. Чергова атака почалася саме в момент перетворення, тому дракон був особливо злий. Що діялося в нього попереду, навіть уявити було страшно. Погляд Каті вловлював лише рвані кінцівки, що летіли у різні сторони, і колись були демонічними істотами.

Дракон рухався вперед, розчищаючи дорогу.

- За мною! — скомандувала Катя, коли страшний звір просунувся настільки, що став ледве помітним у тунелі.

Зараз навіть демони здавалися лише невеликими прикрими комарами.

Від дракона хлопці трималися подалі.

Загін далі рухався із завидною швидкістю, переміщаючись за ним. Незабаром вони досягли самого серця печери. Тут бій тривав трохи довше, ніж звичайно. Демонів, що лежали на землі і по стінах, було стільки, наче ними, як килимом, все спеціально встеляли.

У тиші, що раптом настала, хлопці насилу розгледіли самотній силует Арвіна, вже в людській подобі.

Бігом кинулися до нього. Той важко дихав і був блідий, але на обличчі пробігла переможна усмішка, коли він помітив, з яким неспокоєм дивиться на нього Катерина.

- Ти в порядку? — вона підійшла першою, звичним до болю рухом витерла кров і піт, що застилали його очі.

- Зараз так! — відповів він, похитуючись, але перебуваючи в повному блаженстві. — Ми дісталися «Дзеркала».

Лорд Сівер кивнув, вказуючи на п'єдестал посеред печери та всіма бажаний предмет на ньому.

Мить, і втому після напружених битв немов рукою зняло. Народ потягнувся до п'єдесталу.

— Воно справді виконує будь-яке бажання? — з благоговінням у голосі спитала Арфа, не зводячи очей з круглого дзеркала в різьбленій рамці.

— Наче звичайнісіньке! — не змогла стриматись навіть Світла, захоплена загальною цікавістю.

- Тільки одне бажання! — попередив Арвін, залишаючись на місці.

Він мав одне-єдине бажання, але чи може його виконати такий простий артефакт, як «Дзеркало»?

Навряд чи воно могло позбавити від душевних мук і відродити в серці згаслу любов.

Ніхто не наважувався взяти жадане дзеркало до рук. Несподівано всі задумалися, намагаючись вибрати із усіх бажань найзаповітніше.

— Ми так діждемося наступної хвилі демонів! — перервала загальне мовчання Катя.

Як найпрактичніша, вона взяла до рук артефакт. Мимоволі хлопці завмерли, чекаючи найгіршого. Але нічого не сталося. Стіни не почали валитися, і земля не затремтіла під ногами.

— Думаю, першими повинні загадати бажання орки як найбільші! Дісталося їм дорогою сюди.

Ніхто не став заперечувати.

Один з громив, чи Дандан, чи Дундун, взяв акуратно двома пальцями предмет. У його руках дзеркало виглядало як кишенькове для пудрениці. Він одразу зазирнув, навіть тіні сумніву не виникло на його обличчі.

Пару секунд, і він урочисто закричав.- Молот орків!

Це означало, що артефакт показав їм дорогу до потрібного предмета або ж побачив цей молот у своїх руках.

Хлопці хотіли в ту саму хвилину розвернутися і рвонути за Молотом, але їх зупинив гном.

— Можливо, туди також треба буде пробиватися з боєм! — заявив він поважно, дивлячись знизу вгору на велетнів. - Я піду з вами!

Інші закивали на знак згоди. Якщо вже орки допомогли всім дістатись Дзеркала, то й інші прийняли мовчазне рішення допомогти симпатягам громилам.