85

Лише пізніше, вишукуючи у стародавніх рукописах, він дізнався, що принцеса створила давно втрачену «Магію відплати». З цього дня вона перероджуватиметься у нових життях, доки не виконає свою помсту.

Отже, у дракона з'явився шанс все змінити. Нехай він не зможе повернути минуле, але майбутнє у його руках.

Коли після довгих п'яти років очікування відьма передбачила її появу в цьому світі, лорд Сівер з вдячністю до світобудови прошепотів: «Ласкаво просимо, моя дівчинко!»

Зараз, крокуючи поряд з нею в демонічному світі, Арвін бажав лише одного — щоб це її життя тривало якнайдовше і Темна встигла його пробачити.

Катеринин загін вибрався з туману без подій. Сонце піднялося над лісом, і темрява розвіялася.

Іти стало веселіше. Незабаром вдалині з'явилися гори.

- Нам туди? — спитала майор дракона, що стояв поруч, показуючи рукою на далекі покриті снігом вершини.

Він кивнув головою. Всю дорогу чоловік тримався біля неї. Намагався передбачити будь-який крок, підставляв руку, підтримував.

Катя від великої кількості його уваги вже почувала себе ніяково, ловлячи косі погляди решти команди.

- Зробимо привал! - оголосила вона, беручи в руки лук зі стрілами.

Довго вмовляти нікого не довелося, хлопці швидко взялися до справи.

Біюла вирішила зробити ще одну спробу пополювати. І хоч вона подібну зброю тримала в руках удруге в житті, чомусь її непереборно до неї тягло.

Як і в минуле полювання, всі розбрелися в різні боки, тільки Ґрей віддано біг з нею поруч.

Катя, на відміну від інших, вирушила не в саму гущу лісу. Навпаки, вишукувала світліші місця, де було більше сонця.Довго блукати їй не довелося, несподівано натрапила на невелику хатинку, майже на курячих ніжках. Стара дерев'яна будова, що практично повністю поросла мохом. З першого погляду здавалося, що давно покинута, але, придивившись, вона помітила витоптану до ганку стежку. Та й сам ґанок виглядав чистим і доглянутим.

— Ну, якщо тут ще й Баба Яга живе, — хмикнула Катя собі під ніс. — То я точно в якійсь казочці.

Вона рішуче піднялася на ганок і постукала у двері.

- Є хто? — спитала голосно, щоб ймовірна старенька почула.

Відповіддю їй була луна, що відскочила від найближчих дерев і пролунала триразово.

Трохи зачекавши, майор уже хотіла смикнути ручку дверей, але та раптом з неприємним скрипом сама відчинилася.

- Чудеса! - видала Біюла іронічно і зайшла всередину.

Яке ж було її здивування, коли всередині замість звичних дерев'яних підлог і стін вона виявила оббиті парчою меблі та викладену мармуром підлогу. Оздоблення прямо-таки кричало про багатство мешканців. Дубовий стіл був сервірований витонченою порцеляною, явно дико дорогою. Все сяяло розкішшю та золотом.

Катя навіть визирнула назовні, щоб переконатися, що там нічого не змінилося.

- Довго ж ти до мене йшла! — почувся з глибини голос, і майор швидко розвернулася.

Перед нею постала миловидна старенька, більше схожа на англійську леді, ніж на стару шкапу з крюкою.

- Що стоїш, проходь! — запросила літня дама, при цьому витончено опускаючись у крісло, що сяяло парчою.

Катерина знизала плечима. Щось подібне з неї вже траплялося.Той демон, що відправив у цей забутий світ, теж говорив із нею ніби давній знайомий.

- Ви мене знаєте? — усе ж таки спитала вона з ввічливості.

- Хто ж тебе не знає! - Усміхнулася "старенька". - Давно тут чекаю! Запізнилася ти, красуне!