82

Дракон рухався поряд із Катериною.

Цей туман розбурхав його думки. Такий самий колись поглинув чудове тіло його Темної.

Події, що передували тому роковому дню, стояли перед очима густіше сірого туману.

Він часто думав: якби зміг тоді все зупинити і не зробити тієї страшної помилки, чи склалася б їхня доля інакше?

Чи залишилася б жива його маленька принцеса?

Її обличчя світилося від щастя. Вона була чудова! Очі блищали радістю, а з губ не сходила посмішка.

Стара каплиці в забутому селі.

Ця дівчинка так легко погодилася вийти за нього заміж. Не замислюючись ні на хвилину, довіряючи йому настільки відкрито й чисто, що докори сумління не дозволяли драконові повністю відчути всю красу моменту, коли їхні руки возз'єдналися і вони вимовили клятви вірності перед вівтарем.

Спочатку він не хотів доводити справу до весілля. Закохані лише заручилися і вирушили в замок, щоб наречена могла познайомити своїх рідних із нареченим.

Але, на жаль, купол не пропустив дракона.

Та сама магічна купол, який звели Темні навколо міста, останнього їхнього оплоту. Останнього рубежу, який ніяк не могло подолати все драконове військо, всі маги та чарівники.

Купол мав давню магію, підживлювану тисячолітнім кристалом, прихованим у самому серці Темного царства. Невидимий оку, він розпізнавав чужу магію і пропускав у місто лише темних та їхні сім'ї.

На які тільки хитрощі не йшли дракони, щоб дістатися до нього.

Але ні шпигунів, ні підкуплених напівкровок темних, ні навіть темних, що продавалися ворогам, — жодного стародавній кристал не пропустив.До цього кристала і треба було дістатися лорду Півночі, щоб зруйнувати останню перешкоду до перемоги.

Тільки купол його теж не признав як жениха Амії, і він пішов далі. Здійснив таїнство шлюбу в самотній сільській церкві.

Мета лорда Сівера була благородною, несла мир всім.

Темні залишилися єдиною загрозою, ховаючись у своєму місті, постійно накопичували сили, щоб вести війну. Вона затяглася на десятиліття. Світ перебував у хаосі. І єдиним виходом, що знайшов відважний лорд, була молода наївна принцеса.

Він заглушував крик свого закоханого серця і йшов до мети, дозволивши собі бути щасливим зовсім недовго.

- Ходімо! Я познайомлю тебе зі своїм дядьком! — немов співуча пташка щебетала принцеса. - Не хвилюйся! Він лише здається грізним. Насправді він добряк ще той!

Вона сміялася яскраво і задерикувато.

Арвін усе тягнув і тягнув із походом у замок, розуміючи, що як тільки його нога ступить на поріг, її життя назавжди зміниться.

Зміниться посмішка, смішінки в очах назавжди залишать чудове обличчя. Радість і любов до життя підуть, залишивши лише гіркоту.

Молодята безперешкодно увійшли до міста. Дракону навіть не знадобилися жодних хитрощів. Купол розпізнав його як свого.

Амія, щаслива, бігла попереду, ведучи лорда за руку і розповідаючи на ходу про все, що траплялось на шляху.

Його все ще дружина світилася яскравіше за сонце, а лорд Сівер ледве видавлював з себе посмішку.

Ось і замок Темних. Залишилось зовсім небагато.

— Я покличу дядька! — вигукнула принцеса, завівши його до тронної зали, яка виявилася порожньою.

Вона повернулася бігти, але дракон перехопив. У хвилюванні притис її до себе і поцілував довгим-довгим поцілунком.Наче прощаючись перед розлукою.

- Що з тобою? - Здивувалася вона, заглядаючи в очі. - Я зараз повернусь!

Їй не терпілося розповісти всім про своє щастя, тому й не помітила смутку в його очах.

Амія втекла, дракон залишився сам. Не можна було гаяти часу. Десь тут у залі знаходяться сходи, що ведуть у підземелля.

Він випустив свою магію і легко знайшов заховані за троном двері.

Заборонивши собі навіть думати, бігом спустився сходами вниз. Кристал знайти було неважко, він видавав таку сильну давню магію, що її помітив би будь-хто.

Як тільки він потрапив у потрібне приміщення, відразу випустив бойову магію, знищуючи стародавню реліквію. Не давши собі жодної секунди на роздуми.

Тієї ж миті стіни замку здригнулися. Кристал розсипався на тисячі дрібних уламків. Магія, що охороняла місто, зникла.