80

Сидячи з ніжкою в руці і вже набивши трохи животик, вона зі щасливим виглядом окидала поглядом оточуючих.

Помітивши, що Арфа все ще перебуває у поганому настрої, не могла пройти повз і знову підсіла поряд. Феєчка викликала в ній особливо теплі почуття, начебто подруга з дитинства.

- Не журись! — заявила життєрадісно Катя, обійнявши її за плечі і демонструючи шматок м'яса перед очима. — Будь-який сум-тугу можна заїсти м'ясом! А що не заїси м'ясом — запити пивом!

- Пивом? - здивувалася Арфа.

— Ну, ель, на ваш лад! — пояснила задоволена і сита «мисливиця».

При думці про алкоголь їй як ніколи в житті захотілося випити.

«Дивно! — міркувала Катерина. — Тіло в мене зовсім інше, молоденьке, в житті нічого міцнішого за компот, мабуть, і не пробувало, а потяг до випивки залишився колишнім! Це що виходить, алкоголізм — залежність зовсім не фізіологічна, а швидше психологічна! Усі проблеми в голові!» - дійшла вона до сумного висновку. Її філософські роздуми несподівано перервала фраза подруги:

- Ех! - Зітхнула феєчка мрійливо. — Ось дістанемося до «Дзеркала», одразу побажаю собі крила та чоловіка!

- Чоловіка? — здивувалася Біюла, лягаючи на траву неподалік вогнища. - Та навіщо він тобі?

- Як це? — від незрозумілого запитання Арфа підскочила на місці. — Чоловік обов'язково потрібний. Щоб дітей ростити, жити щасливо!

- Жити щасливо краще без чоловіка! — реготнула майор, прикриваючи очі й розніжившись від теплого багаття.

— Ти так кажеш, ніби вже була заміжня, — не приховувала свого здивування фея.

- Побувала! — ляпнула Катя, не замислюючись.Ситна їжа та тепло її розморило, дівчина на мить розслабилася та забула, де вона та хто.

— Але тобі так мало років… — пролепотіла зовсім спантеличена Арфа, з підозрою поглядаючи на ватажка їхньої дружної компанії величезними очима.

- А! — схаменулась майор. — Я заміжня побувала лише на пару років! А у селах взагалі рано виходять!

Вона начебто і не збрехала, але й обійшла всі гострі кути питання.

— Бідолаха! - по-своєму зрозуміла її слова фея. - Твій чоловік, мабуть, загинув на війні!

Хоч війна і скінчилася п'ять років тому, спогади про неї в душах були ще сильні.

- Ні! - відмахнулася Катерина. - Помилка молодості! Різні ми з ним люди опинилися!

Після цих слів запанувала тиша. Піднявшись, вона зрозуміла, що всі довкола дивляться на неї з недовірою.

"Може, в цьому світі розлучень не буває?"

«Щось я останнім часом в халепу потрапляю! Товаришу майор! Ану зберись!» - Наказала собі вона.

Вловивши повний гніву погляд дракона, Катя поспішила змінити тему розмови.

— Треба виставити пости! - Почала діловим тоном. — Кішки невдовзі можуть нагрянути! Спатимемо по черзі! Кожному — дві години на чергування.

Далі визначилися, хто коли стоятиме на посту, і почали готуватися до ночі.

«Уб'ю некроманта!» — лише дракон не міг заспокоїтися, після Катерининих таких необачних слів.

З початком сутінків ліс притих, ніби в очікуванні чогось, не чути було ні нічних птахів, ні комах. У таборі ніхто не спав, насторожено прислухаючись до ночі. Зовсім ще не стемніло, як раптом навколишній простір ніби почав рухатися.

Усі швидко по команді піднялися, вдивляючись у темні силуети, що народжувалися від неясного світла місяця.

Одну мить, не встигли й оком моргнути, як усе почалося. Ліс наче ожив і рушив до них.

З усіх боків почали з'являтися кішки. Здавалося, їх було набагато більше, ніж зазвичай.

Але як тільки почалася перша битва, хлопці одразу ж відчули, що ці створіння набагато слабші за ті, що бродили містом.

Світлий ліс робив свою роботу, він брав на себе більшу частину демонічної сили.