75

Він знову вистрілив, навіть не намагаючись кудись влучити. А так хотілося на повну силу натягнути тятиву, запустити стрілу, змагаючись у швидкості з вітром. Випробувати у дії давню зброю. Але не можна видавати свої здібності.

Амія хоч і юна, могла запідозрити недобре. Недосвідчена вона у любовних справах, але в полях битв їй немає рівних.

Вони ще якийсь час тренувалися у стрільбі з лука, хоча це було більше схоже на витончені любовні ігри.

Принцеса, зненацька усвідомивши, що захоплюється цим мандрівником з кожною хвилиною сильніше, відступила, перервавши «тренування». На душі панували сум'яття та тривога.

- Думаю, достатньо! — незвично тихо промовила вона. - Давай зробимо тобі лука, щоб ти сам міг навчатися.

Вона різко забрала артефакт, повернула всі стріли в сагайдак, причепила зброю собі за спину.

- Ходімо! Я навчу тебе шукати потрібне дерево, і першою вирушила в гущавину лісу.

Арвін покірно пішов за нею.

Потрібна деревина знайшлася досить швидко. Принцеса зрізала певну довжину гілки, спробувала його на гнучкість і вручила лорду.

А сама неочікувано швидко забралась у зарості малинника неподалік. З переможним кличем пустунка залізла у саму середину.

- Йди сюди! — покликала Арвіна, що спостерігав за нею з неприхованою ніжністю. — Тут є ягоди, ведмеді, мабуть, ще не дісталися цього місця!

Лорд Сівер рушив до неї, ламаючи по ходу гілки і створюючи якнайбільше шуму. Дракон умів ходити безшумно навіть по сухостою, але дівчина не повинна була про це знати.

- О ні! — вигукнула вона і засміялася, дивлячись на незграбні спроби лорда без втрат пройти колючий чагарник.— Здається, один ведмідь уже сюди пробирається!

- Доберуся я до тебе! — ніби погрозливо пообіцяв Арвін, заражаючись її веселістю та запалом.

Але коли наблизився, знову був зачарований чаклунством Темної.

Вона їла ягоди, не торкаючись руками, а зриваючи губами прямо з куща, і цей жест здавався дракону неймовірно чарівним і спокусливим.

- Спробуй! — розцінила його погляд принцеса. - Так набагато смачніше!

І вони їли малину прямо з кущів і сміялися, коли гілки не піддавалися і ягідка намагалася сховатися від любителів солодкого.

***

Несподівано пірнувши в море спогадів, сам того не помічаючи, дракон майстрував лук із блаженною усмішкою на вустах. Збоку виглядало так, ніби зброя для нього найдорожча річ у світі.

— Спритно виходить! - перервала потік його мрій Катерина.

Арвін перевів погляд на майора, але вираз його обличчя анітрохи не змінився, навпаки, він став ще щасливішим.

Катю ніби вогнем обпалила ця ясна фізіономія з яскравою хлоп'ячою усмішкою. Хвиля приємного хвилювання пробігла нутрощами, запалюючи кров.

— З цією зброєю у тебе явно пов'язані добрі спогади, — сказала вона, щоб уникнути незручності.

- Так! — відповів він, продовжуючи дивитись на неї так, наче дівчина була центром всесвіту.

Ситуація з кожною хвилиною ставала все більш скрутною. На товариша майора ще ні разу не дивилися з таким явним обожнюванням. Її обличчя почало горіти, а щоки залив рум'янець.

«Що це я соромлюся, як незаймана дівчина?!»

Вона намагалася повернути себе в належний стан, але їдкі зауваження власної свідомості цього разу не діяли.

На виручку, на її радість, прийшла Світла. Вперше Катя була рада, що ельфа влізла зі своїми питаннями.

— Ти збираєшся полювати в цьому лісі? — спитала вона лорда Сівера, сідаючи поруч.