70

Поки оточуючі розчулювалися, Галатиіль була дуже незадоволена результатом справи.

- Хто ти така? — несподівано для всіх спитала Світла, злим поглядом пропалюючи Біюлу.

Катя вже хотіла проігнорувати інтриганку, але та продовжила:

— Ти сильніша за багатьох істот. Люди не мають і половини такої сили. То хто ж ти?

"Смуту тут вирішила сіяти!" — розлютилася майор.

— Хочеш помірятись зі мною силами? - запитала вона з викликом красуню.

Та якось одразу знітилася. Може, вона б і потягалася силами з лідером, але обставини складалися зараз не на її користь. Її вплив на мужиків помітно б ослаб, піди вона зараз проти Катерини. А там недовго й до вигнання.

Катя уважно стежила за емоціями ельфійки та чудово зрозуміла її побоювання.

- Ну що ти! Я просто цікавлюся! - М'яким голосом відповіла Світла, від її агресії не залишилося і сліду.

За інших обставин вона б кинула виклик людині і, швидше за все, перемогла б, судячи з можливостей ельфів.

Це й була її основна мета — забрати у чоловічки її групу.

Але зараз зовсім невідповідний час, лише кілька хвилин тому голова завоювала повагу у своїх людей, і її випад усі сприйняли б як заздрість та спробу вбивства.

«Потім!» - вирішила Галатиіль.

«Дала задньої, — хмикнула про себе Катя. — Слабка!»

— Ти напівкровка, правда ж? — пошепки запитала фея, сідаючи поряд із Катрусею, коли Світла ретирувалася в найдальший кут вітальні. — Мені здається, що ти змінилася!

Продовжувала вона ледве чутно. Її тихий говір міг уловити, окрім майора, хіба що дракон, що облаштувався неподалік.— У тебе вушка стали трохи гострішими до верху! — доторкнулася вона пальчиком до Катиних вух. — І зростом стала вище, ніж у першу нашу зустріч!

Все це вона вимовила таємниче, немов ділячи одну таємницю на двох із майором.

Катя у відповідь теж торкнулася своїх вух. І справді, їхня форма стала трохи іншою.

Глянувши на поділ своєї сукні, вона з подивом зрозуміла, що феєчка права, сукня стала коротшою. Коли Катя вперше одяглася в вбрання, то поділ волочився по підлозі, довелося одягати туфлі на підборах. Каблуки вона давно позбивала, щоб бігати було зручніше, а поділ піднявся вище щиколоток.

— Ці татуювання дуже незвичайні, я таких навіть у Світлих ельфів не бачила. Хто твої батьки? — шепотіла Арфа.

- Якби я знала! - у відповідь відверто розповіла Біюла. Після подій феєчка стала ближче, майор нутром відчувала, що тій можна довіряти.

— То ти сирітка? — із співчутливим виглядом запитала Арфа, її ніжне й раниме серце розтануло — ще мить, і дівчина б заплакала.

Катерина не встигла відповісти, в розмову втрутився дракон.

- Ні, - так само тихо сказав він, і поставив несподіване запитання. - Ти просто не у своєму тілі?

На майора ця заява впала наче сніг на голову. Вона відчула, як по спині пробіг холодок.

Начебто й не скоїла жодного злочину, але перебування в чужому тілі саме по собі було чимось неправильним.

Катя пильно глянула на Арвіна, перш ніж заговорити.

У відповідь він також уважно дивився, провокуючи Темну. Йому не давало спокою те, що дівчина все забула.

- Чому ти так думаєш? — запитала вона, тим самим уникаючи відповіді.

— Я бачив, як ти боролася! Наче сама дивувалася своїм здібностям! Для тебе було несподіванкою, що твій кинджал так легко розпоров горло тій кішці.

Він казав правду — справді, Катя з подивом робила всі рухи та стрибки, сама собі дивуючись. Але зараз у неї мурашки побігли по тілу від його припущень.

Майор нічого не відповіла. Чи могла вона довіряти драконові? У своєму житті вона ніколи не покладалася на почуття, лише на розум. А він підказував, що довіряти в цьому світі можна тільки собі та й то з побоюванням.

Арвін теж не став допитуватися, наче погодившись із її мовчанням.

Цього дня гурт уже нікуди не виходив. Продуктів вистачило зі взятих раніше, та й овочі в невеликій оранжереї виявилися гарними на смак.

Вночі Катю розбудили дивні звуки. Вона прокинулася, але не поспішала ворушитися, чуйно прислухаючись до навколишнього оточення. Сигнал був дуже знайомий. Спочатку сонний мозок не міг визначити, що це за звук. Але коли майор зрозуміла, що чує, підскочила наче ужалена, і все зникло.

Такий звук видають несправні люмінесцентні лампи в лікарняних палатах — уривчасте дзижчання!

Скільки вона намагалася почути його знову, нічого не відбувалося.

Що це було? Чи дивний сон, чи марево, що прийшло з її рідної реальності?

Біюла так і не змогла розпізнати. У серці все ж таки оселилася тривога.