67

Якийсь час вони мирно йшли вулицями міста, але з кожним кроком у повітрі ніби накопичувалася напруга. Якщо на початку їм ще траплялися різні істоти, то зараз місто ніби вимерло.

Гучною луною відбивались кроки по бруківках. Було щось неправильне. Товариші з її загону дедалі частіше почали озиратися. Не лише майор відчула зміни, що сталися в атмосфері.

До будинку, де вони зупинилися, залишилося зовсім небагато, як раптом пролунало котяче нявкання.

- Кішки вдень? — затремтіла в страху феєчка. - Що відбувається?

- Схоже, що зграя не відкладала помсту на завтра, — промовив вампір, чуйно прислухаючись до навколишніх звуків.

- Але звідки вони вдень беруть кішок? — насупилась Катерина, поклавши руку на отриманий від ельфійки кинджал. Вона носила його тепер увесь час за поясом. Холодна сталь під долонею додавала впевненості та спокою.

- Нічних, мабуть, навчилися кудись заганяти, — припустив Ванзе.

Тепер усі йшли повільно, ступаючи нечутно, наче спецназ на завданні.

- Згоден! — кивнув головою Арвін. — Треба якнайшвидше дістатися до укриття.

Але втекти їм не дали. Не встиг він промовити останню фразу, як і з-за рогу з'явилася демонічна кішка.

Загін почав повільно відступати, намагаючись не спровокувати чудовисько.

Тієї миті, коли з'явилася друга і третя кішка, хтось у паніці крикнув: «Біжимо!» і народ рвонув що дух до дому.

Катя, як завжди, опинилася серед останніх. І не тому, що не відчувала страху, просто людський організм не дозволяв розвинути велику швидкість. Грей біг поряд, хоч би скільки вона намагалася його прогнати.

На подив, дракон із вампіром, та один із сірих ельфів трималися поруч, немов охороняючи.

Хлопцям, може, і вдалося б врятуватися, але на жаль, Арфа несподівано спіткнулася і впала прямо під ноги Катерині. Та за інерцією вже не змогла зупинитись і полетіла слідом.

Зробивши перекид, майор зуміла сконцентруватися і швидко схопитися на ноги, чого не скажеш про феєчку. Бідолаха в жаху лежала, боячись поворухнутися і заплющивши очі.

Грей зупинився і відчайдушно гавкав на кішок, що наближалися.

До кошмару додалося й те, що з кожною миттю тварюк ставало дедалі більше.

Хлопці, що прикривали відхід, вже билися з першими.

У цей момент одна з них помітила лежачу на землі, розгорнулася і помчала прямо до нещасної жертви.

Ще мить, і феї просто не стане.

Біюла, подолавши страх, що заповз у душу, замість того, щоб пірнути у відчинені для неї двері їхнього притулку, рвонула назад.

Звідки у Каті сили взялися, вона потім не могла зрозуміти, але в цей критичний момент, коли життя Арфи висіло на волосині, майор несподівано навіть для себе зробила неможливе.

Коли кішка була вже в стрибку, Біюла у відповідь просто-таки злетіла навперейми тварюки. Що сили замахнувшись, направила кинджал прямо в горло. Ухилитися від лап хижака не вдалося, майор відчула різкий біль у плечі, але холодний клинок уже зробив свою роботу.

Грей допоміг, повиснувши на другій лапі чудовиська.

Пізніше вона довго думала, як їй це вдалося. Зброя м'яко увійшла до тіла кішки і розпорола горло від вуха до вуха. Кров ринула потоком, заливши Каті все обличчя та одяг.Кішка якийсь час продовжувала смикатися в передсмертних судомах, розбризкуючи багряну рідину навколо.

Фея в цей момент немов отямилася від страху, що скував, і відповзла вбік. Майор підхопила її під руку і ледве не силоміць затягла до хати, потім одразу вбігли дракон з вампіром, і в останню мить Грей.

Тільки всередині, коли почуття трохи вщухли, хлопці виявили, що з ними немає сірого ельфа. Того самого, що йшов поряд, охороняючи Катю.

Біюла одразу рвонула до дверей, але її зупинив Арвін, схопивши за руку.

- Він загинув! — тихо промовив дракон, опустивши голову.

Майор не хотіла здаватися і знову сіпнулася до виходу, намагаючись вирвати рукав із захоплення.

- Без шансів! — він сумно похитав головою, не бажаючи розповідати, якою страшною смертю загинув ельф.

- Ти вся в крові! — підійшла Арфа, все ще тремтячи від пережитого жаху. - Давай я тебе витру!

Феєчка теж була добряче перемазана демонічною кров'ю і виглядала не краще за подругу.

Вона ніяково доторкнулася до Катиного плеча, до того місця, де її поранила кішка.

Біюла видала свистячий звук, мало не втрачаючи свідомість від болю.

- Ти поранена! — скрикнула фея, бачачи, що Катя повільно сповзає по стіні на підлогу.

- Швидко неси воду та рушники! — скомандував лорд Сівер слузі, що стояв неподалік.

Той кинувся виконувати наказ.