63

Після ситної вечері розсілися біля каміна. Спати було ще рано, і Арфа запропонувала розбавити нудьгу вечора історіями з життя.

Майор подумки похвалила феєчку. Дуже хороша ідея, якщо кожен розповість трохи про себе. Це згуртує їхню групу, що в таких страшних умовах важлива справа.

Щоправда, вона не очікувала, що першою свою історію доведеться розповідати їй.

Грей затишно розташувався поруч і віддано заглядав у вічі. На якийсь час можна було навіть забути про моторошних демонічних створінь, що бродили зовні, і зграї бандитів, що за ними полювали.

— Що вам розповісти? - задумалася Катя. Веселих історій на її рахунку було не так уже й багато. Міліцейські будні суттєво відрізнялися від того, що показували у кіно.

На службі, звісно, відбувалося багато кумедних випадків.

Якось, будучи ще юними співробітниками, патрулювали район зі своїми колегами на бобіку. Вже час пізній, перехожих на вулиці мало, нічого підозрілого. Виїхали на проспект, на якому по чотири смуги руху в обох напрямках. А проспект цей поділяє відбійник.

Їхали в першому ряду, швидкість невелика, і спостерігають таку картину: молода дівчина йде повз підземний переход, раптово підбігають двоє хлопців, видирають у неї з рук сумочку і, дивлячись на «бобік», що проїжджає повз, тікають у перехід, на інший бік. Розвернутися не дозволяв відбійник.

Тут приятель хотів уже вискочити з машини і побігти за ними, але водій «бобіка» голосно крикнув:

— Хлопці, тримайтесь!

Після чого направив «бобік» у перехід...З'їхавши вниз і проїхавши через перехід, він так само спокійно «виринув» сходами з іншого боку!

Хлопці ці, які пробігли з сумочкою метрів сто від переходу, неквапливо йшли тротуаром.

Вони настільки збентежили, коли ззаду до них підлетів УАЗік,  їх просто на тротуарі і запакували, що навіть не пручались.

Розповіла і посміхнулася, пірнувши з головою у спогади.

Тільки у вітальні запанувала тиша.

— А що таке бобік? - запитала феєчка, і Катя розреготалася в голос. Її нові друзі, здається, жодного слова не зрозуміли з її історії.

Вона абияк «переклала» історію місцевою мовою.

— Виходить, ви зробили добру справу, спіймали злодіїв? - перепитала Арфа.

— Не зовсім, — почала майор, хотіла додати, що то просто робота, але, передумавши, кивнула. - Можна і так сказати!

— А хіба людей беруть на охорону порядку? — запитав гном.

Все ж таки Катіна історія не вкладалася в їхніх головах.

— Там, де я раніше мешкала, — беруть! — відповіла вона і, більше не бажаючи чути незручних запитань, швидко перевела тему. — Давайте раніше лягати спати, завтра нам знадобиться багато сил.

— І де ж ти жила раніше? — раптом спитала Світла, проігнорувавши її слова.

Між ними з першої хвилини виникла стійка ворожість.

Біюла мовчки глянула на красуню, ні слова у відповідь не сказала.. Проникливий погляд майора, здавалося, пропалював наскрізь. Навіть досвічені та кремезні менти опускали голови під цим тяжким поглядом.

Світлу також не минула подібна доля.

"Звідки така сила в людини?" — обурилася вона подумки, але зовні стрималася.

Щоб не вдарити обличчям у бруд, вдала, що раптово зацікавилася лордом.

— Ви дуже постраждали? — підскочивши до дракона, спитала з співчуттям. ЇЇ обличчя сяяло турботою і співчуттям.

Катя посміхнулася одним куточком рота, помітивши хитрощі та інтерес до хлопця.

Вона пропустила повз вуха, що той відповів красуні. Її мало хвилювали подібні ігри, тому вона вирушила вибирати собі місце для ночівлі.

За звичкою почала укладатися недалеко від входу, взявши на себе обов'язок охороняти підопічних.

- Що ти робиш? — зупинив її Арвін, що ніби з-під землі виріс поруч.

- Спати лягаю! — відповіла Катерина, не розуміючи його натяків.

«До чого дивна!» — подумав лорд.

Потім ніжно взяв її за руку і відвів до однієї зі спалень.

— Дівчата можуть розташовуватись тут! - видав, посміхаючись одними очима. — Біля входу чергуватиму я та інші чоловіки!

- А! — хотіла заперечити майор, але дракон вийшов, зачинивши за собою двері.