58

У приміщенні було сиро, тому швидко натягли до підвалу все, чим можна було його застелити і, підкріпившись їжею з подарованих кошиків, почали готуватися до сну. Люк додатково підперли сходами. Нинішня ночівля була навіть надійнішою за попередню, а отже, можна хоча б виспатися.

- Катю, скажи, ти напівкровка? — як тільки всі вляглися, задала феєчка питання, що давно хвилювало її. — Тільки не можу зрозуміти хто другий батько, сірий ельф? Хоча несхоже, може… навіть дракон?

— Дракон не може, — перебив її гном. - У людських жінок діти від драконів не родяться!

— Але й на ельфа не схоже, — стояла на своєму Арфа. — Подібних візерунків на обличчі я ще жодного разу не бачила, навіть у найвищих світлих ельфів такого не буває. Шкода, що вони зникли, ви б одразу зрозуміли, що вона не людина!

Останню фразу вона вимовила тим, хто не бачив дивного явища на лобі в їхнього ватажка і тому дивився на любительку з'ясовувати правду з недовірою.

Розмова на цьому перервалася, всі чекали на відповідь від майора.

- Та я сама не знаю! - відповіла вона, розчарувавши зацікавлених істот.

Згадала ненароком некроманта з його недомовками та дивною поведінкою і подумала: коли повернеться і цьому разом із демоном, надає гарненько. Не з тою вони зв'язалися!

Ніч пройшла відносно тихо, кілька разів вони чули, як кішки зносили завал біля входу, та шкрябалися у двері люка. Але в іншому мандрівників більше не турбували.

Вранці, як тільки замайорів світанок, Катя перша вибралася з підвалу. Поки всі спали, взялася за тренування. Згадати рухи було нескладно, вона завжди у вільний час практикувалася, щоб не втратити навички.А от тіло погано слухалося.

«Слабенька зовсім!» — нарікала вона, насилу виконуючи раніше прості для неї прийоми.

- У тебе непогано виходить! - почула несподівано.

Ванзе сидів навпочіпки і спостерігав за тренуванням.

- І давно ти тут? — спитала Катя, переводячи подих.

- Досить! — усміхнувся вампір, показавши свої гострі ікла. - Тобі не завадить партнер для спарингу!

- Себе пропонуєш? — усміхнулася Катя.

Той кивнув, і, більше не гаючись, вони встали один навпроти одного і почали тренувальний бій.

Вампір виявився настільки швидким, що Катерина, при всьому своєму вмінні, ледь-ледь відбивала удари, а то й зовсім пропускала їх.

- Досить! — не витримала вона першою, важко дихаючи і обливаючись потом. — На цей раз вистачить, надто ти спритний!

— Я спритний? — здивовано спитав той. - Це ти ненормальна! Звичайні люди навіть не можуть уловити моїх рухів!

- Гаразд! Гаразд! - примирливо погодилася майор. — Ми вже з'ясували, що я незвичайна.

Як виявилося, у їхнього бою були спостерігачі. Всі інші прокинулися і сиділи неподалік, з цікавістю стежачи за тренуванням.

Попоївши, мандрівники знову рушили в дорогу. Тепер вони мали кілька цілей: основна — розшукати «Дзеркало душ», щоб кожен зміг втілити в життя своє бажання. Розвідати, що ж твориться в цьому світі, і надвечір — знайти місце для наступної ночівлі.

Цього разу площа виявилася набагато жвавішою, ніж раніше. Мов народ зібрався на святкування.

Було щось незвичайне, тому хлопці, гнані цікавістю, рушили вперед.

Видовище, що представило їх погляду, виявилося зовсім не веселим.На величезному стовпі було підвішено людину, навкруги розкладено багаття. І господарювали тут ті самі бандити, щоправда, ні гобліна ні світлого ельфа не було видно.

- Що відбувається? — спитала феєчка у найближчих до неї істот.

— Дракона зловили! - відповіли їй гордо. — Страчуватимуть!

- Дракона?! — перепитала Катя, здивовано дивлячись на молодого хлопця на стовпі.

Йому було років із двадцять п'ять. Струнка, міцна статура, обличчя з різким профілем, ніби обвітрене в битвах. Гарне тою чоловічою благородною красою, що зустрічається вкрай рідко. Від нього виходила така сильна аура, аж дух захоплювало. Як такий міг потрапити в лапи зграї?

Хлопець обводив натовп шукаючим поглядом, ніби виглядав когось. Погляд незвичайних темних очей опалив своїм вогнем Катю до кісток.