57

«Вийшло!» - видихнула втомлено-спустошено Катя і кинулася до Грея.

На її радість пес, був живий, тільки не міг підвестися з-за зламаних передніх лап.

- Все буде добре! — погладила вона друга.

Першим отямився вампір. Сердито глянувши на фею, видав збуджено:

- Ви ж феї вмієте зцілювати! - він не питав, він вимагав. — Допоможи псові!

- Я? — Арфа все ще тремтіла від страху, але враз піддалася його наказу. - Так! Зараз!

Вона підбігла і почала магічити, огортаючи лапи постраждалого мастіффа ніжно-блакитним світлом.

Зрозумівши, що Грей у надійних руках, Катя встала і підійшла до інших.

— Треба перевірити, чи є кішки! І сховатися десь для ночівлі.

Тепер усі з благоговінням і покірно кинулися виконувати її наказ.

Коли істоти розійшлися, а Грей самостійно зміг підвестися, майор трохи заспокоїлася.

Вона повільно сіла біля стіни й заплющила очі.

Адреналін, що дозволив їй так зухвало і сміливо діяти, зійшов нанівець, і прийшло усвідомлення того, що сталося, її почало трясти. Щоправда, зовні це ніяк не далося взнаки, і на обличчі не здригнувся жодний м'яз.

— З собачкою все буде гаразд! — підійшовши до неї, напівпошепки сказала фея. І ще тихіше додала: - У тебе все обличчя в крові!

Вона присіла поруч і почала витирати бурі плями, що ще не почали засихати.

- Це не моя кров! - монотонно видала Катя.

- Я знаю! — феєчка діяла обережно, наче боячись, що під шаром крові виявляться страшні рани.

Раптом Арфа скрикнула і прибрала свої руки від майора. Та перевела на неї здивований погляд.

- У тебе тут на лобі якийсь візерунок! - промовила фея нервово з придихом.— Він то з'являється, то зникає. Немов живі ліани з листям та квітами!

- В сенсі? — здивувалася Катерина, не дуже тій повіривши. Можливо у бідолахи галюцинації від пережитого жаху.

— І справді візерунок! — зупинився поруч Ванзе. — Ти точно не проста чоловічка!

Катя не розуміла про що вони говорять, бо не могла себе бачити. Дзеркал у них не було. Та й не до того зараз.

Грей підійшов і сів поруч. Він був незвично тихим — можливо, вперше зустрівся з супротивником, який виявився псові не по зубах.

— Прорвемося! — підбадьорила його Біюла і потріпала по загривку.

Окинувши поглядом мертву кішку, несподівано згадала слова господаря крамниці про цінність їхніх зубів.

— Треба б їй вирвати зуби! — промовила з огидою. — Тут вони найходовіший товар.

- Я знаю, як це зробити! — одразу ж озвався гном.

Не чекаючи подальших розпоряджень, він взявся до справи. Хоча Катя частенько була при розтині і для неї були не в новинку неприємні процедури, все ж вона відвернулася, коли Том почав довбати щелепу чудовиська.

Повернулися ельфи-напівкровки, що виходили на розвідку.

Котів поблизу більше не спостерігалося, та й узагалі кругом панувала тиша.

— Цю кицьку, виходить, випустили лише для нас! - підвела підсумок майор; всі, погоджуючись, закивали головами. Вона продовжила, глянувши кожному в очі: — Схоже, ці бандити не дадуть нам спокою! Можливо, без мене вам легше буде вижити!

Як тільки вона промовила останню фразу, на обличчях її команди з'явився тривожний вираз.

- Ні! - За всіх заговорив вампір.— Якраз тільки з тобою ми й вижили досі! І далі підемо разом!

- Гаразд! - Далі не розмусолюючи, погодилася Катерина. — Тоді йдемо! До заходу сонця зовсім мало часу!

Її невеликий загін рушив уперед. До нього входило всього сім істот, крім командира: вампір, фея, гном, двоє напівкровок — сірих ельфів, і двоє дуже схожих на людей, але з домішкою якихось незрозумілих кровей.

Довго шукати притулку не було часу, тому вони зупинилися у найближчому будинку, де був підвал. Абияк замурували вхід знайденими меблями і спустилися вниз.