55

Грей на радостях кинувся до господині, скочивши на задні лапи. Оскільки він був набагато потужніший, то відразу її завалив. Катя реготала, намагаючись обійняти пса, тріпала його за вуха, а малюк як заведений стрибав навколо, крутячи хвостом, наче дзиґа.

У цьому світі він був таким самим, як і в рідному. Чорним, величезним, з іклами, що стирчали з пащі. Щелепу йому пошкодили, ще коли пес жив у наркош, з того часу його велика морда викликала легкий жах.

- Хто це? — першою прийшла до тями феєчка.

Всі трималися на відстані, боячись підходити ближче.

- Знайомтеся! — сидячи на землі і намагаючись зупинити пса, що норовив облизати її, сказала Біюла. - Це мій друг Грей! Він дуже добрий, не бійтеся!

- Ми помітили! - хмикнув саркастично гном.

Зросту він був трохи менше самої Каті, а ось статури міцної. Такий собі геркулес на маленьких ніжках.

- Грей! — Катя підвелася і стала серйозною. — Іди, знайомся, тут усі друзі!

Вона ще раз повторила, промовляючи повільно:

- Друзі!

Мастіфф заспокоївся і повільно підійшов до хлопців, що завмерли в страху. Феєчка попалася першою на шляху, вона навіть заплющила очі, коли пес до неї наблизився.

- Ой! — пискнула, коли мокрий ніс торкнувся її ноги.

- Свої! — одразу ж нагадала Біюла.

Ґрей обійшов усіх, ретельно обнюхуючи. Коли повернувся до господині, та урочисто сказала:

- Все! Тепер він і вас захищатиме!

Після процедури знайомства істоти трохи розслабились.

- Тебе як звуть? — несподівано спитав вампір, з цікавістю дивлячись на Катерину. До цього моменту, здавалося, нічиє ім'я його не цікавило.— Біюла Катерина Павлівна, майор сьомого відділення міліції, — за всіма правилами відрапортувала Катя.

Але бачачи здивовані обличчя з сміхом додала:

- Катя я! Катя!

- А я Том! — вигукнув гном.

- Я Вільям! - підхопив напівкровка.

По черзі всі назвали свої імена.

- Ось і добре! — підсумувала Біюла і запропонувала з усмішкою: — Ходімо, таки добудемо їжі!

Вони знову повернулися до крамниці, яка відкрилася тут же, після пронизливого свисту, що пролунав, варто було тільки зграї покинути площу.

— Нам би що поїсти! — попросила Катерина, як вони переступили поріг закладу.

Й так дуже багато часу втратили через бандитів. До будинку ще добиратися далеко, треба встигнути до заходу сонця.

- Так звичайно! — радісно підхопив хазяїн. Його поведінка змінилася, тепер він з особливою повагою поставився до відвідувачів. - Беріть все безкоштовно! За те, що ви зробили, забирайте ці продукти просто так!

І він виставив на прилавок два кошики, набиті їжею.

- Ого! - Катя трохи розгубилася. — Але ж це коштує грошей!

- Беріть! Беріть! Тут як грошей немає, кожен розплачується тим, що має. Продукти міняємо на одяг чи знаряддя та інше. Але найціннішим товаром тут є зуби кішок. Вони мають магічні властивості. Якщо вам потрібне багаття, розпаліть і киньте в нього один зуб, багаття горітиме всю ніч і три дні, і гілки підкладати не потрібно. Якщо хочете, щоб продукти не псувалися, знову зуби допоможуть достатньо покласти їх поруч.

- Гарна магія, ще й потрібна! - погодилася Катя. — Але тільки щоб добути ці зуби, — треба вбити кішку?!

Хазяїн шанобливо кивнув у відповідь.

— Нам би якоїсь зброї! — одразу, ловлячи момент, промовила майор.

Продавець змінився в лиці, знову став зляканим.

— Тут зброю можуть носити лише члени зграї, — заговорив напівпошепки. — Решту без розбору за це вбивають.

- Дивні правила! — скривилася, мов від кислого, Катерина.

«Схоже, що Світлий запровадив такий закон, щоб тримати всіх у страху. Сволота він рідкісна!»

Все ж таки зброю їм потрібно було видобути, інакше в цьому світі складно вижити. Або ти правиш, або керують тобою. Катя не любила, коли нею командували.