54

Вже не вперше він допомагав їй, ніби мимоволі взяв над чоловічкою опіку.

Коли простору стало достатньо, щоби провести бій, гоблін почав демонструвати свою силу. Він стрибав, крутився, випинав груди — все, щоб залякати супротивника.

Біюла дивилася на все це з часткою сарказму. Вона мала досить непогані бойові навички. Єдине, що треба було враховувати, – нове тіло, до якого вона ще й не звикла повністю. Раніше могла спокійно стукнути супротивника кулаком по лобі, і той надовго вирубувався. Нині має такі кулачки, що навіть показувати соромно.

Вихід один - якомога довше ухилятися від ударів і вимотати гобліна. Судячи з його рухів, він «бігун» на короткі дистанції. Значить, втомиться швидко. Каті ж головне - протриматися трохи більше за нього.

Нарешті гобліну набридло вдавати з себе ідіота, і він кинувся в атаку. У першу ж секунду Біюла зрозуміла, що трохи переоцінила свої здібності. Мозок діяв набагато швидше за тіло. В голові вона встигла ухилитися і стати в оборонну позицію, насправді ж гоблін мало не збив її з ніг.

"Погано!" — зрозуміла вона, але на обличчі не позначилося жодної емоції.

Кірбі розслабився, виявивши, що ворог набагато слабший, і в цьому була його помилка.

Майор продовжувала уважно стежити за кожним його рухом, запобігаючи будь-яким спробам її дістати, сама вправно завдаючи ударів у відповідь. На жаль, вони не мали достатньої сили.

Так вони танцювали кілька хвилин, не завдаючи один одному особливих ушкоджень.

Нарешті гобліну набридло, або він зрозумів, що так довго не протримається, тому почав атакувати лютіше.Каті довелося туго, вона з останніх сил билася.

Перед очима пролетіли ті миті, коли вона так само нещадно, з надривом відстоювала своє право на життя в дитбудинку.

Від втоми вона зробила незграбний рух, і довголапому гобліну вдалося її зачепити. Майор відлетіла вбік, боляче вдарившись об землю.

"Чорт!" - Вирвалося мимоволі.

Насилу вона почала підніматися, простір плив і розгойдувався перед очима.

Гоблін не став чекати, коли Катя випростається. Він підстрибнув і наніс руку для удару, щоб остаточно добити. Вона не мала шансу уникнути атаки.

Тієї миті все почало рухатися: вампір рвонув уперед, щоб попередити удар, дружки Кірбі — йому навперейми, феєчка з жахом заплющила очі руками, інші шарахнулися в сторони.

У цій метушні ніхто не помітив величезного пса, який ніби виріс з-під землі і з усією люттю вчепився зубами в лапу гобліна.

Кілька секунд висіло гробове мовчання, а наступного вибухнув дикий крик. Бандит кричав так, наче його різали. Він крутився, намагаючись струсити з себе страшну псину. Інші лише шалено стежили за процесом.

Майор у цей момент прозріла і радісно посміхнулася, явив оточуючим свою найчарівнішу усмішку.

- Грей! — гукнула вона, одразу впізнавши коханого песика. У собачки була залізна хватка. — Ану, виплюнь каку!

Почувши команду, Грей трохи потріпав гобліна наостанок, але все ж таки випустив.

- Що це? — заволав Кірбі, показуючи пальцем непошкодженої руки на пса, що стежив за кожним його рухом.— Звідки він тут узявся?

Друга рука в нього бовталася, мов нежива.

"Зв'язки, напевно, порвав", - подумала філософськи Катя, не відчувши і краплі співчуття.

Гоблін відскочив убік, ближче до своїх друзів. І вже звідти продовжив лаятись.

- Ми не закінчили! - підскакував він, боячись підійти ближче. - Брудні методи! Ти програла! Ця псина завадила мені…

Він не встиг закінчити, як насторожений Грей зробив пару кроків і погрозливо загарчав.

- Не зли його! - спокійно видала майор. - Він не любить гучних звуків. Це ще добре, що він тобі в руку вчепився, а не в горло.

- Ти! — гоблін кипів від злості, але нічого вдіяти не міг. - Ми ще зустрінемося! — заявив він, тримаючись за поранену руку, відступаючи і забираючи свою зграю.

- Хороший мій! - Катя кинулася до мастіффа. — Де ж ти пропадав, сіра морда! Я тут звелася вся!