49

«Комусь зараз не тільки крила обріжуть», — саркастично подумала майор, але втручатися вирішила лише у разі нагальної потреби.

- Я вгадала! - Підсумувала Арфа. — Ти не можеш пити кров, тому й прийшов у цей світ!

Здається, вона справді попала в саме болюче місце, вампір відвернувся, більше не бажаючи спілкуватися.

Каті залишалося лише дивуватися: вампіри — які не п'ють кров, феї — без крил, демонський світ… Що ще на неї чекає попереду?

— А сюди ти прийшов, як і я, за «Дзеркалом душ»! — різко заявила фея, і хлопець смикнувся, наче хотів її прибити, але стримався.

- Що за дзеркало? — спитала Катя, дивлячись на цих двох.

Як шкода, що вона зовсім нічого не знала ні про цей світ, ні про істот. Зараз ніби сліпе кошеня, тільки вижити і намагалася.

- У ньому можна побачити все, що захочеш! — гордовито задерши голову, відповіла Арфа, наче видала страшну таємницю.

- Все що захочеш? - повторила за нею майор.

- Так! Я, наприклад, хочу побачити свої крила. Як тільки побачу їх - вони виростуть знову по-справжньому, - посміхнулась по-дитячому довірливо відверта феєчка. Махнувши рукою на хлопця навпроти, додала: — Цей хоче побачити, як став найсильнішим вампіром.

- Так просто? - здивувалася Катя.

Фея кивнула, і Біюла подумки посміхнулася.

«Це означає — якщо я захочу побачити себе вдома, на рідній кухні, і Грея поряд — одразу там опинюся? Так ось де вихід із мого безглуздого сну!»

***

- Пане! Не біжіть так! Я за вами не встигаю!

Лорд Сівер широко крокував мощеними вулицями Забутого Світу, його вірний зброєносець, весь час злякано оглядаючись, біг слідом.

То був непоказний ельф-напівкровка, у його крові була дика суміш від гобліна та ельфа. Як його батьки зійшлися — залишилося секретом. На вигляд він більше нагадував сірого ельфа, а ось звички, обережність і заповзятливий розум дістався йому від гоблінів.

- Золо, не відставай! - коротко кинув господар.

- Пане! — продовжив скиглення слуга. — А раптом той демон обдурив вас? Що, коли він нас направив у цей забутий Богом світ на смерть?

Арвін лише заперечно похитав головою.

Коли він схопив за роги демона і притиснув до холодної підлоги його вежі, той міг тільки хвостом бити від розпачу.

- Я все скажу, все скажу! — особливо не опираючись, закінчив демон. — Вона була лише кілька хвилин тому! Ви запізнилися!

— Куди вона рушила далі? - владно допитував Лорд.

Демон зам'явся, боячись відповідати, тоді дракон притис його ще сильніше, так, що роги затріщали.

- Ай ай ай! Не губіть! - заволав нещасний. — Я закинув її до Забутого міста на Звалищі Світів!

- Що? — голос Лорда Сівера став крижаним.

- Вона сама просила! — вигукнув поплічник пекла. - Клянуся! Ми підписали договір! Вона сама хотіла туди!

- Навіщо? — здивування Арвіна було таке велике, що він мимоволі випустив демона з рук.

— Мені звідки знати? — відбігаючи убік, жалібно промовив той. — На Звалищі повно різних артефактів, всі кому не ліньки за ними полюють! Може, вона хоче роздобути «Меч Дракона» та вбити декого.

Останню фразу він сказав з натяком на шкідливого дракона, ховаючись під стіл і злісно зиркаючи на нього звідти.

— Відправ мене за нею! — не роздумуючи, наказав Лорд Сівер.

— Пане, може, не варто так поспішати? Потрібно спочатку розібратися! — пискнув з кута зброєносець. Один вид демона викликав у ньому дикий жах.

— Поки я розбиратимусь, вона може там загинути! — різко відповів Арвін, і холодно кинув демонові: — Відправляй зараз же!

Той вибіг з-за столу і з особливою радістю тупнув по підлозі, сподіваючись, що набридливий дракон загине в тому світі, і його темність демон більше ніколи цього деспота не побачить.

В останню хвилину до Лорда підбіг зброєносець, і вихор в одну мить потяг обох.