37

- А? - вигукнув спантеличено некромант, від страху нічого не розібравши.

- Я говорю, скільки він тобі запропонував? — Катя навіть не думала давати йому шансу на роздуми.

- Що? — старий зблід і розгублено заморгав, ніби намагаючись прогнати ману.

Цього разу Біюла промовчала, роблячи багатозначну паузу і свердлячи того недобрим поглядом.

- Я не розумію… — спробував уникнути відповіді бідолаха, озираючись на двері.

Але від Каті ще ніхто не уникав. Якщо Бульдог вчепилася – це на смерть!

- Все ти розумієш! — посміхнулася та, байдуже наколовши на вилку шматок м'яса і відправивши його в рот. — Хто він такий і чим тебе налякав, коли ти зважився на цю підлість?

Усвідомивши, що Темній все відомо, старий нещасно опустив голову.

— Пані, я зовсім не думав… — він зам'явся, не знаючи, що сказати.

Гробус виглядав так пригнічено, що мимоволі ставало його шкода.

- Давай все по порядку та в подробицях! — не повелася на жаль товариш майор.

Злочинець почав колотися, які тут поблажки.

— Він мене відшукав, — почав свою розповідь старий — так, ніби Катя мала з півслова зрозуміти, хто, що й до чого. - Його шпигуни всюди. Якийсь час мені вдавалося ховатися, але вони завжди знаходили. Я заплутував сліди як міг, навіть жив довгий час у халупі на околиці забутого всіма села. Сподівався, що можу своєю поведінкою запевнити його, що втратив усіляку надію і вже не шукаю вас. Але клятий лорд ніяк не здавався!

Старий у серцях стукнув по столу кулаком. Посуд озвався різким дзвоном.

— Що це за лорд? І навіщо він тебе шукав? — запитала Катерина, повертаючи розповідь у потрібне русло.

- Не мене, а вас! — зі смутком у голосі озвався некромант, уперше за всю розмову, подивившись майору в очі.

- Мене? — Катя здивовано скинула брови. - Хто він і навіщо я йому?

Старий глянув розгублено.

- Лорд Сівер! — видав неохоче після важкої паузи. - Ваш чоловік!

«Опа! — у Біюлі трапився несподіваний ступор у свідомості. - Я маю чоловіка?!"

— Так, постривай! — швидко прийшла вона до тями. Все ж таки товариш майор був міцний горішок, її не так легко вибити з колії. — Чоловік цього тіла, яке ти для мене знайшов? — спитала вона, показавши пальцем собі в груди.

- Ні ні! — одразу ж відкинув цю теорію некромант, замахавши руками. - Ця безневинна, незаміжня дівчина!

«Вже не безневинна!» — швидко подумала Катя.

— Саме ваш чоловік, пані Аміє! — з нещасним виглядом промовив старий, наголошуючи на слові «ваш».

«У мене не може бути чоловіка! Я не Амія! Цей дід щось із душами наплутав, а мені тепер розгрібай ситуацію!»

Так як майор сиділа з зовсім відчуженим виглядом, дивлячись карими пронизливими очима прямо в лоб Гробусу, тому не залишалося нічого іншого, як продовжити свої пояснення.

— Лорд Фаберт виявився надто догадливим, і не повірив у вашу смерть. Знаючи про мої здібності, він неухильно йшов за мною всі ці роки.