32

Зараз, ведучи дівчину, що напідпитку додому, вона обмірковувала, як попередити ту про небезпеку. Поки поряд знаходився пан Гробус, це було неможливо. Треба дочекатися години, коли вони залишаться наодинці.

***

Арвіна розбудило сонце, що заглянуло у вікно. Дракон потягнувся з насолодою. Вперше за п'ять років він так міцно спав без сновидінь. Події минулої ночі відгукнулися в тілі солодкою втомою.

Повернув голову в очікуванні побачити чудове створіння, що принесло море задоволення, але побачив лише порожню подушку.

З подивом підвівся на ліктях. Дівчатка, правда, не було! Лорд не вірив своїм очам. Вона знову його збентежила. Здається, основна властивість цієї маляти - дивувати оточуючих.

Більш не стримуючись, Арвін від душі розреготався!

«Вона його зробила! Це ж треба!»

Все своє свідоме доросле життя саме він вислизав із ліжка коханок, ховаючись під покровом ночі.

Сьогодні сам опинився у покинутому стані. Ця дівчинка завдала його самолюбству непоправної рани!

Поки лорд сміявся з свого становища, всередині дракон незадоволено ворочався.

«Моя! Повернути!» — гарчав він погрозливо.

Арвін давно утихомирив внутрішнього звіра і зараз відчував лише легкий дискомфорт. Але бажання знайти дівчину передалося йому.

Добре, що перед тим, як заснути, дракон доторкнувся до неї магією. Тепер вона не згадає його обличчя, а йому буде легко розшукати чоловічку.

Єдине, що його турбувало в цій ситуації, спогади, які несподівано накотили хвилею. Довгий час вони лежали глибоко приховані, наче під товщею льоду.Що в цьому дівчиську такого, що настільки його розтривожило? Крига тріснула, і звідти нескінченною лавиною йшли картинки з далекого минулого, тривожачи поранену душу.

Швидко одягнувшись, він спустився вниз. Кинувши на стійку бару пару золотих, вийшов надвір.

Хазяйка таверни швидко згрібла отриманий скарб. Цей клієнт завжди платив у кілька разів більше, ніж треба. Такі гроші вона змогла б заробити тільки за місяць.

Тому, навіть коли всі відвідувачі розбігалися побачивши дракона, вона подумки потирала ручки в очікуванні гарного прибутку. Щоразу благословляючи дивного лорда, що іноді забредав до неї на вогник.

Арвін вийшов надвір і примружився від яскравого сонця, і одразу, ніби величезною хвилею, його накрило спогадом про першу зустріч із Темною.

Він ішов лісом, намагаючись якомога більше шуміти, ніби був звичайним мандрівником. Але водночас чуйно прислухався до будь-яких звуків. Розвідка донесла, що принцеса неодноразово помічалася саме тут, біля невеликого джерельного озера. Лорд був зосереджений та уважний як ніколи. Вона остання надія здобути перемогу над Нічними мисливцями.

Скоро він вийде до невеликої галявини, куди пробивалися промені сонця, утворюючи майже ідеальне коло. Вона любила там відпочивати.

Озера з пагорба не було видно. Про прихід принцеси сповістив один із його розвідників. Але де ж вона?

На галявині хтось був. Серце дракона забилося швидше. Але, підійшовши ближче, він побачив лише худенького хлопця в одязі стражника. Судячи з екіпірування, це був охоронець її високості.

Хлопчик тренувався бою на мечах.Спочатку Арвін хотів вийти з укриття, але зненацька залюбувався рухами юного воїна. Вони були настільки красиві і смертоносні, що навіть досвідчений вояка затамував подих. Якщо у темних ельфів такий рівень підготовки простого вартового, тоді що говорити про лицарів?

Хлопчик був гарний! Лорд усією істотою відчував, як той граційно розрізає простір. У його руках важкі мечі здавалися легкими стрічками, що пурхали слідом за витонченими ковзаннями рук і тіла. В одну хвилину рухи стали настільки швидкі, що хлопець перетворився на одну розмиту тінь.

Лорд Фаберт залюбувався і в якусь мить втратив його з поля зору. Поляна вмить виявилася порожньою, ніби тут і не було нікого секунду тому.

Арвін затих, злившись із навколишнім світом і пильно вдивляючись у простір.