31

Нарешті, їм вдалося розтиснути її пальці і відтягнути від правоохоронців.

- А як же мавпник? — ображено простягла Катя. - Я його так і не побачу?

- Пані, якщо так поводитиметеся — обов'язково побачите! — докладно додав ельф, і вони з другом швидко попрямували геть. Їхньої радості не було меж, коли вони нарешті позбулися ходячої неприємності.

Служниця дочекалася, поки правоохоронці відійшли, і тільки після цього підійшла до господині.

- Пані! - промовила вона стривожено. — Я так хвилювалася про вас, ми все місто обшукали. Усю ніч не замикали очей. Де ж ви були?

Ці слова швидше були сказані для некроманта, ніж висловлювали справжнє занепокоєння. Насправді Лін не особливо намагалася знайти втрату. Навіть навпаки, вона всю ніч водила господаря містом де завгодно, але не там, де її господиня могла б бути. А все тому, що повернувшись додому після того, як пані її врятувала, вона почула дивну розмову. І саме прихильність до нової, але такої вже дорогої господині, змусила її діяти так неправильно.

Лін взагалі не хотіла, щоби дівчину виявили найближчим часом. Адже та врятувала її ціною власного життя від страшних монстрів. Для простої служниці такого ніхто й ніколи не робив, навіть її рідний батько продав бідолаху в служіння, що вже говорити про інших. Але ця дівчина…

Немолода жінка вперше відчувала щось схоже на материнські почуття до малої. Нехай вона була і нерозумною, і злегка божевільною, Лін вирішила для себе будь-що оберігати пані.У той момент, коли господиня штовхнула її в кущі, а сама повела погоню, Лін Касо ще довго сиділа, приходячи до тями від шоку. Вперше хтось не просто подбав про неї, а поставив під загрозу власне життя, щоб урятувати звичайну прислугу. Розчулившись, бідолаха навіть заплакала.

Вона не рвонула за допомогою, як їй наказала пані, а пішла за зеленими чудовиськами, вирішивши, що не може залишити свою пані одну. Однак, побачивши, як дівчина легко домовилася з переслідувачами, відразу заспокоїлася.

«Це маля ніде не пропаде!» — подумала служниця, простеживши за орками до самої таверни.

Після того, як переконалася, що її господиня в повному порядку, рушила до хати некроманта. І якраз вчасно. Добре, що вона виробила звичку ходити безшумно, іноді це могло врятувати від багатьох неприємностей. Як і в той момент, коли вона увійшла до кімнат.

Вона почула тиху розмову. У вітальні, судячи з голосів, були двоє: її господар і хтось незнайомий. Служниця б не звернула ніякої уваги на їхню розмову, але в ній несподівано прозвучало ім'я господині, і Лін завмерла біля дверей, збираючись постукати.

Незнайомий голос вимагав у господаря віддати їм пані, пропонував гроші та навіть погрожував.

Некромант спочатку поводився спокійно, ні на що не погоджуючись. Але після того, як незнайомець згадав якусь магію, господар здався.

"Добре!" - промовив він придушено.

Лін у цей момент злякалася не на жарт, згадавши, що її саму хтось так купив, як товар. Невже таке трапляється і в панів? Тільки як допомогти своїй пані вона не знала. Касо не мала ні гострого розуму, ні хоробрості.Єдине, що спало їй на думку, — це тягнути час.

Коли незнайомець пішов, вона забігла у вітальню та повідомила, що господиня загубилася.

Гробус розлютився від такої новини і дико лаяв її. Лін вибачалася і кланялася, сама намагаючись придумати вихід із становища.

Хазяїн, на її подив, не звернувся до правоохоронців, не заявив про зникнення, а сам особисто вирушив шукати. Що підтвердило її найгірші побоювання. Пані була дуже гарненькою, можливо, неприємний некромант саме тому привіз її до столиці, щоб продати дорожче якомусь багатому і розпусному ельфу. А що буває з людськими дівчатами в будинках цих «найсвітліших», Лін побачила чимало.

Її пані Амія, як зауважила служниця, нічого не знала про цей світ і була зовсім наївна в інших питаннях. Хто її захистить?

А далі почалися довгі пошуки. Лін водила його по різних вуличках і закутках, намагаючись якнайбільше заплутати некроманта. Але як би вона не намагалася, до її розчарування, на світанку вони випадково вийшли на пані.