30

Проте довго обурювати спокій міста їй не дали. Не встигла Катерина дійти до площі, як до неї раптом підійшли два дуже схожі один на одного хлопці.

Високі, стрункі, з гострими вушками, що прагнули до неба, з овальними обличчями і ясними сірими очима, ще й в однакових темно-синіх костюмах. Це були сірі ельфи - так часто звали напівкровок, один із батьків яких був світлим ельфом, а інший людиною. Вони виглядали переконливо, окидаючи строгими поглядами співачку

- Пані! - заговорив з нею один. - Ви порушуєте тишу...

Біюла не дала йому закінчити. З диким криком: «Менти! Рідні!» вона кинулася правоохоронцям на шию. Обвила обома руками за плечі і притягла до себе.

— Як же я за вами скучила! - заявила мало не зі сльозами на очах.

- Пані! — правоохоронці здивовано перезирнулися. - Ми з вами знайомі?

- Ні! — хитнула головою майор, але відразу виправилась. - Тобто так! Точніше, теоретично!

- Пані, — насупившись, продовжив свою роботу перший. - Хто ви така? І чому в таку пізню годину бродите одна містом, ще й у такому непристойному стані?

- Ну, справжні менти! — ще радісніше заявила Катерина. - Хлопці, ми з вами, так би мовити, однієї породи! Я теж працюю у ментівці! Майор міліції Біюла Катерина Павлівна! — урочисто представилася вона і, гордо задерши підборіддя, додала:

- Добре тут у вас! Тихо!

- Пані! - тепер встановити порядок спробував другий. - Вам доведеться пройти з нами!

- Із задоволенням! — щасливо видала обурювачка спокою.- Цікаво глянути на ваш мавпіник! Насправді…

Вона хихикнула і, притягнувши за голови двох ошалешених її поведінкою ельфів до себе ближче, додала пошепки, ніби видавала таємницю, обдавши їх найсильнішим перегаром:

- Я заблукала! Хе! Зовсім не знаю, куди йти!

- Ходімо! — тільки й лишилося сказати стражникові.

У їхній практиці вперше попалася дивна пані, яка спілкувалася з ними панібратськи, не дотримуючись ні граму етикету. На бродяжку вона не була схожа. Дорога сукня видавала у ній представника аристократії. На святкування до міста з'їхалися різні раси та племена. Стражам надійшов наказ поводитися з усіма ввічливо та шанобливо. Невідомо, хто перед вами, можливо, представник королівської родини свого роду. Саме тому Катерину не схопили грубо під білі ручки і не потягли, як бувало зазвичай з усіма, хто порушував порядок у місті.

Товариш майор зовсім розслабилася, майже висячи на руках ельфів, і продовжувала йти дорогою, хитаючись з боку в бік і захоплюючи за собою стражників.

Збоку виглядало, ніби вся трійця добре прийняла на груди і повертається додому після нічної пиятики.

Катя іноді намагалася заспівати, але правоохоронці щоразу просили її дотримуватися тиші, і вона замовкала, миттю роблячись серйозною. Але за кілька кроків ніби забувала. Ще й підбивала ельфів їй підспівувати.

- Пацани! Давайте на три-чотири! Мелодія проста: "Ой, у полі три дубки-и-и".

- Пані! — докірливо зупиняли її ельфи, і майор на якийсь час затихала.

Так із змінним співом вони вийшли на широку площу. Тут усе ще панувала тиша та спокій, навіть фонтани не працювали.Несподівано шлях їм перегородили дві тіні, в яких Катя впізнала знайомого некроманта та служницю.

- Панове! - підскочив некромант до стражників. — Куди ви ведете мою господиню?

- Ви її знаєте? — з ентузіазмом підхопив один із ельфів.

Ця трохи божевільна вже порядком їм набридла, тільки як з нею поводитися, вони гадки не мали. Раптом у її жилах тече блакитна кров аристократії і їм добряче перепаде за те, що не надали належної поваги.

- Так, це моя пані Амія! Вона вперше у Небесному місті! Не знає тутешніх порядків.

Він говорив пробачливим тоном, намагаючись відірвати руки Катерини, що вчепилася щосили в тканину синіх сорочок.

- А! Ось воно що! - зраділи стражники, допомагаючи некроманту. — Не залишайте більше свою пані одну!

- Так. Так. Так! — швидко погодився Гробус. - Не турбуйтесь, більше не залишу!