26

- Можу тобі кримінальний кодекс розповісти напам'ять! — видала Катерина, глянувши на нього зовсім тверезими очима.

Потім широко посміхнулася і додала:

- Давай цілуватися! У мене такого приходу ніколи не було! Навіть коли наркоту пробувала!

Арвін розгубився. П'яна жінка зазвичай не могла нічого контролювати, і з його боку некрасиво скористатиметься її станом.

- Та розслабся, ти, мужику! Я за свої дії відповідаю! — ніби прочитавши його думки, сказала майор.

Лорд Сівер розреготався! Вперше відчувши, ніби з грудей камінь упав, що лежав там довгі роки.

Зрештою, він теж був уже неабияк п'яний.

Тому віддався на волю бажань, коли вона набагато серйозніше взялася його цілувати.

Поцілунок справив ефект вибуху. У животі у майора не просто метелики запурхали, там бегемоти застрибали.

Лорд Сівер відповів так само пристрасно. За секунду вони вже цілувалися, наче божевільні.

Ніби два мандрівники, що давно бродили пустелею в пошуках води і нарешті дорвалися до джерела.

Господиня в той самий момент, як побачила, що творять ці двоє, випустила з рук вимитий кухоль, і той з гуркотом покотився кам'яною підлогою.

На цілуючусь пару це не справило рівно ніякого впливу. Вони ніби нічого довкола себе не помічали.

Знала б Катя, у що вона вляпалася, — сиділа б цього дня вдома!

Орчиха важко зітхнула, відчинила ящик, де зберігалися ключі від кімнат, і витягла два. Потім, дивлячись на надто захоплених один одним відвідувачів, насупилась і один ключ сховала.

Довго їй чекати не довелося.Вже за кілька хвилин чоловік підвівся, взявши за талію несподівану подружку, підвів її до барної стійки.

Він просто простяг руку господині, і та так само мовчки видала йому ключ. Після цього парочка вирушила сходами нагору.

- Остання кімната праворуч! — встигла крикнути їм услід власниця таверни.

Товариш майор перебувала у стані легкої ейфорії,а не випитого алкоголю. Чоловік поруч хвилював і розбурхував її єство.

«Ого, які сни бувають! - подумала захоплено. — Нехай довше продовжується! Аби не прокинутися!»

Вона притулилася щільніше до боку нового знайомого, з подивом відзначаючи, що дістає йому лише до плечей.

Поки сиділи, це було непомітно. Коли він підвівся, виявилося, що ростом лише трохи нижче її зелених друзів. Тілобудовою, щоправда, худорлявий, порівняно з орками. Зате - який міцний! М'язи так і грали під тканиною сорочки.

«До чого гарний!” — Катя облизнулась, наче лисиця над кринкою сметани.

"Це не сон!" — несподівано увірвалася до тями інтуїція.

«Сон! - відмахнулася Катя. — У житті взагалі такого не буває, щоб так дах від мужика зносило, все тіло горіло і ковбасило не по-дитячому!»

Поки дракон відчиняв двері, Біюла, зовсім не бентежачись, його розглядала, притулившись до стіни.

«Рідкісний екземпляр впевненого в собі самця! Рухи ліниві, але чіткі, як у тигра, що крадеться. Напруга прямо в повітрі висить! Ух!»

Від подібних думок її ще дужче в жар кинуло.

Арвін помітив відвертий погляд дівчини.

- Звідки ти взялася, така божевільна? — спитав із усмішкою.