23

Співати майору більше не хотілося, зате несподівано протверезіла.

"Непорядок!" - вирішила вона і замовила собі ще елю. Дружки, хоч і зовсім слабо вже розуміли, зраділи новій порції випивки.Вони пили, розмовляли, точніше, розмову вела переважно Катя, орки лише час від часу хитали головами на знак згоди і блаженно посміхалися.

- Слухайте! А ви класні мужики! - заявила Біюла, після чергового ковтка. — Хоч і мовчуни, та так чудово вмієте слухати!

Їй було невтямки, що здоровані, може, й хотіли щось сказати, але їм було ніяк не наздогнати польоту Катиної думки, в силу своїх невисоких розумових здібностей. Залишалося тільки, роззявивши роти, слухати і скалитися на всі зуби.

- Ти теж гарна! — прогримів Дундун, встигнувши вклинитися в її монолог у той самий момент, коли вона вже збиралася говорити про щось інше.

- Мій солодкий! — лагідно простягла майор. - Іди поцілую!

Потяглася до нього через увесь стіл, орк теж нахилився до неї. Схопивши його обома руками за морду, смачно цмокнула в щічку.

Двоє інших захоплено загули, а сам винуватець залився до вух фарбою. Катя з подивом спостерігала, як зелена шкіра орка забарвлюється у яскраво-червоний.

- Який милий! - розреготалася вона.

У цей момент двері таверни відчинилися, і всередину увійшов високий чоловік представницького вигляду. Начебто нічого примітного не трапилося, але розмови за столиками в одну мить припинилися, а в атмосфері повіяло холодом.

Чоловік підійшов до бару, а потім пішов за найдальший столик у кутку, пройшовши через усе приміщення великої зали. У міру того, як він наближався, на обличчях відвідувачів відбивався жах.

Як тільки незнайомець опустився на табурет, із сусідніх столиків відвідувачі стали по одному, намагаючись залишитись непомітними, розходитися.

Через якийсь час зал спорожнів, за столиком залишилися лише орки та Біюла.

Катя зовсім не помічала змін, що відбулися навколо. Її турбувало лише те, що її зелені друзі раптом почали вирубуватись один за одним. Дондон заснув прямо на столі, Дандан примудрився впасти під лаву і тільки Дундун ще продовжував віддано на неї дивитися, хоча періодично і його очі заплющувалися.

Коли бідолаха остаточно заснув, здавшись на милість спиртного, майор сумно окинула мальовничу картину друзів, що загинули в битві з елем.

- Слабаки! - промовила, важко зітхнувши.

Її погляд перемістився у пошуках чергових жертв, і лише в цей момент вона виявила, що зал практично порожній. Якщо її і здивувала відсутність відвідувачів, то анітрохи не налякала.

Пити одній дуже нудно, майор ніколи не «приймала на груди» на самоті. Вважала, що це вже пахне алкоголізмом, і завжди знаходила собі товариша по чарці.

Тому, помітивши когось у дальньому кутку, Катя взяла свій кухоль і, злегка похитуючись і огинаючи столи величезною дугою, вирушила у призначеному напрямку.