21

Вона не помічала, що весь вечір не тільки орки, а й усі відвідувачі таверни час від часу витріщалися на неї, як на щось небачене. А від останнього жесту народ завмер, приголомшений.

Люди обходили орків десятою дорогою, що з цією було не так? Та й зелені особливо людей не шанували, вважаючи їх нижчими істотами.

Несподівано увагу майора привернув галас за сусіднім столиком. Вона мимоволі обернулася і зосередилася на тому, що відбувається.

Двоє якихось істот тягли до себе за стіл високу струнку дівчину, милу, наче янголятко, з переляканими блакитними очима.

Ситуація була звичайною, п'яна молодь жадала розваг. На серці у Каті похололо, веселощі як рукою зняло, навіть ель перестав діяти.

Нахмурившись, товариш майор повільно підвелася зі свого місця. Злегка хитаючись, добралася до сусіднього столика.

- Ану, відпусти дівчинку! — грізно заявила Біюла, пропалюючи поглядом нахабників.

Ті, на її подив, лише радісно хмикнули. Зазвичай за її появи навіть запеклі хулігани зупинялися.

- Дивись, ще одна! — видав той, що був ближче, і вже потягнув свої ручища в напрямку Каті, як несподівано помітив орків, що підіймалися з табуреток.

Його руки відразу повернулися на місце, і сам він скукожився, немов висохлий виноград.

Так як майор назад не оглядалася, вона не знала, що за її спиною робилося, тому прийняла дії хуліганів на свій рахунок.

«Нарешті вони оцінили грозу іншосвітної міліції!»

- Ось так! — сказала гордо, висмикуючи руку бідолахи із захоплення неприємного типу. — Дівчат не можна кривдити!

Додала вона повчально і, відвівши нещасну вбік, звернулася до переляканої малечі.

- З тобою все гаразд? — спитала, дбайливо заглядаючи в очі і поправляючи плаття, що сповзло з плеча.

- Так! — відповіла та сором’язливо, з побоюванням поглядаючи на зелених громил за спиною своєї рятівниці.

- Ось і добре! — погодилася Катя і витерла сльози дівчині. — Ти навіщо по таких закладах тиняєшся? Тут легко знайти неприємності. Гарненькі дівчата повинні парками гуляти у супроводі охорони.

Бачачи, що врятована не реагує, ласкаво погладила її по голові.

- Мала, вони тебе образили?

Ангелочок відразу ж перейнялася ніжними почуттями до рятівниці. Те, як та по-доброму і дбайливо з нею обходилася, торкнулося переляканої відвідувачки. Але вона не могла показати цього. Роками вбиті в її голову правила не давали належним чином оцінити допомогу.

Наступної хвилини вона різко кинула: «Дякую!».

І рвонула на вихід. Врятуватися втечею дівчині здалося найправильнішим рішенням. Хоч вона і була вдячна людині, але, по-перше, люди були нижчими істотами, з якими непристойно зв'язуватися, по-друге, ця ще й вела дуже дивну дружбу з орками, що саме по собі було неприйнятним.

Майор усміхнулася, вона й не чекала слів подяки, та й не потрібні вони. Те, що вона подбала про бідолаху, сталося несвідомо. Ще з часу перебування у притулку стало звичкою захищати слабких.

Потрапивши у десять років у дитячий будинок, Катя сповна відчула темну сторону життя на власній шкурі. Вона ніби опинилась у зграї злих вовків, де вижити міг лише найсильніший. Після щасливого будинку з люблячими батьками та найдобрішою бабусею її наче занурили у крижану воду.

У перший же день її оточили дітлахи дитбудинку. Не для того, щоб привітати чи прийняти, а щоб випробувати на міцність. Вона відразу ж опинилася ніби в лігві хижаків. Не впоравшись із болем від втрати рідних, вона була змушена відстоювати свою гідність і навіть життя. Але це допомогло стати сильнішою, біль відійшов на задній план.

Битися за життя треба було щохвилини. І вона билася до крові, жорстоко і безжально, до збитих кісточок пальців, до вибитих зубів та зірваних нігтів. Згодом стала безперечним лідером, дівчата ходили за нею зграйкою, тільки поряд з Катею почуваючись у безпеці. З перших днів вона почала тренуватися, записалася на секцію карате, бігала вранці. Робила все, щоб її не зламали, щоб залишитися самою собою, не хотіла і не могла бути слабкою. Авторитет не заробити одним характером, тут потрібна сила.