19

- Нам чотири кухлі елю! - голосно промовила Кет, вперше зніяковівши писклявості свого голосу.

«Треба було некроманту знайти для мене відповідне ороче тіло! — подумала прикро. — Я б почувала себе як удома!»

Барменша не відразу її побачила, з подивом глянувши поверх голови Зеленого. Біюла їй у відповідь усміхнулася і додала:

- І закусити чогось смачненького!

Орочиха кілька разів моргнула, ніби визначаючи, здалося їй чи справді чоловічка, що сидить на гіганті, зробила замовлення. Подивившись на обличчя орків, вона згодно кивнула.

- Сідайте за столик! — запропонувала таким грубо-хрипким голосом, що майор мимоволі їй позаздрила.

Орки розгорнулися та пройшли вглиб закладу. Вибравши столик біля вікна, поважно розмістилися. Катю з плечей пересадили прямо на величезний табурет, і посідали з двох боків, ніби побоюючись, щоб вона не втекла.

Поки їм не подали напої — сиділи мовчки. Біюла розглядала відвідувачів, а три зелені друзі дивилися виключно на неї.

Вона мило посміхалася, коли натикалася на випробувальні погляди, а три здоровенні морди щоразу вторили їй гучним «ги», оголюючи ряд зубів із значними іклами.

«Ось засранці! - подумала з іронією. - Будь я зараз у своєму тілі - вам би не прщастило!»

Нарешті, їм подали замовлення і незручне очікування закінчилося.Побачивши розмір кухлів з елем, Біюла неймовірно здивувалася, вони були як трилітрові банки з компотом. Відрізняючись лише дизайном.

Орки відразу схопили по кухлю і радісно підняли вгору. Катя схопилася обома руками і підставила назустріч.

"Бамс!" — пролунало урочисто, коли чотири скляні ємності зіткнулися.

Доблесний майор мало не випустила свою від сили удару, чим викликала дружний регіт зеленої трійці.

"Паразити!" - хмикнула беззлобно. Ситуація справді була комічною.

Тоді як здоровані відразу ж проковтнули прохолодний напій, їй довелося поставити свій кухоль на стіл, нахилитися над ним і пити в такому положенні, благо келих був налитий до країв. Не вистачало ще пірнати обличчям у посудину!

Про те, щоб тримати цей предмет у руках, не було й мови.

Побачивши, як дівчина легко знайшла вихід із складної ситуації, гіганти знову радісно зареготіли.

Ель виявився напрочуд приємного смаку, практично як пиво, але не такий агресивний у плані запаху та смаку.

Вгамувавши першу спрагу, всі потяглися до закусок. На величезній таці гірками були насипані різні види смажених горіхів.

"Доволі непогано!" — подумала Катерина схвально. Горішки були трохи солонуваті, з присмаком якихось екзотичних трав.

Довго жувати ніхто не дав, вона встигла лише один горіх у рота закинути, як орки потяглися за наступною порцією алкоголю.

Знову дружно вдарившись кухлями, так само не змовляючись, синхронно випили.

- Гарно, - простягла Катя, зі смаком облизуючись.

У шлунку стало тепло, а в голові трохи зашуміло.

«Ніби у рідному відділенні! - окинула оцінюючим поглядом гігантів. - Так! Таких здорованів мені до групи захоплення! Злочинність у місті зійшла б нанівець! Налякали б одним зовнішнім виглядом».

- Хлопці! - почала вона, злегка охмелівши. - Добре сидимо! Давайте познайомимося! Мене Катя звуть, а як вас?

- Дандан! — прогудів той, що сидів праворуч.

- Дондон, — вторив йому той, що ліворуч.

- Дундуне, — посміхнувся, що був навпроти.

- Ви що, брати? — зиркнула Катерина на них із підозрою.

«Імена ніби у трьох поросят у дитячій казці: Ніф-Ніф, Наф-Наф, Нуф-Нуф. Я, виходить, сірий вовк?

- Ні-і-і! — похитали головами орки.

Вираз їхніх облич, звернених до дівчини, був трохи придуркуватим, ніби вони спіймали коника і з цікавістю досліджували.

- А чому у вас імена однакові? - не здавалася майор. В її тілі утворилася небачена легкість.

Біюла так швидко ще не п'яніла, тим більше від такого легкого напою.

- Різні! — кивнуть той, що сидів навпроти.

- Гаразд! — погодилася вона, вирішивши не зациклюватися на таких дрібницях, і продовжила свій практично монолог, тому що її нинішні друзі не відрізнялися особливою балакучістю. — Звідки ви будете?

- З Нижнього міста, — знову без зайвих подробиць відповів один із Дадунів.

- А що тут робите? - зробила вона ще одну спробу завести бесіду.

- На святі! — коротко відповів той, що сидів навпроти.

На цьому знову схопилися за келихи.

"Може, вони ще не достатньо п'яні, щоб починати розмови?" - зробила висновок Катерина і теж потяглася за своїм.

Чокнувшись, дружно випили. У орків вміст у судинах швидко закінчився, і вони зробили замовлення.

Катя зуміла відпити лише чверть, і цей подвиг їй вдався лише завдяки серйозним довготривалим практикам у рідному відділенні.