12

- Цей костюмчик вважатиметься ще дуже пристойним вбранням, — посміхнулася майор. — Нині у моді яскраві лосини та футболки.

Жінка не зрозуміла її слів.

«Чудова пані, – подумала Лін. — Начебто не зла і не примхлива. Та й несхоже, що готова буде вбити за будь-яку провину. Пан, мабуть, спеціально залякував, щоб ненароком зайвого не сказала!»

- Сукня, пані! — нагадала вона, бачачи, що господиня замислилась і забула про неї.

- А? — виринула з роздумів Катерина.

Вона мимоволі згадала про нову молодіжну групу з дивною назвою «Комбінація». Що воно означало, одним творцям було відомо: чи то предмет жіночого одягу — комбінашку, чи конфігурацію цифр або розташування фігур на шахівниці. Але одягнені були особи, що танцювали під примітивну музичку, саме в яскраві лосини а-ля колготки та футболочки. Тим самим привносячи цей одяг в моду, і прирікаючи на несмак у наслідуванні сотні юних незміцнілих умів.

- Давай свою сукню! — обізвалась Катя.

Після того, як служниця надягла на неї синє вбрання, Біюла знову почала виглядати в дзеркало. Подібна поведінка їй була зовсім не властива. Та й не любила вона дзеркала досі. А зараз приємно було бачити себе. Сукня була в підлогу, навіть злегка волочилось. Довгі рукави, комір під саме горло. Злегка приталена, до низу розширювалося у спідницю, що вільно спадає.

- Гарно! — похвалила вона крій та власне відображення.

Покрутилася перед дзеркалом, спостерігаючи, як злітає поділ. Раптом відчувши себе маленькою дівчинкою.

- Це ще не все, пані! - нагадала про себе Лін.

Вона внутрішньо посміхалася юній господині. «Настільки безпосередня і впевнена. Не кожна красуня зізнається, що вона гарна. Хизуватимуться, випрошуючи похвали, але правду не скажуть. А моя пані у простоті про це говорить».

З кожною хвилиною її симпатія до нової господині зростала. «І навіщо тільки пан Гробус мене так залякував?»

- Що це? — Катя з підозрою зиркнула на дивний предмет із десятком мотузок у руках служниці.

- Корсет! - кивнула, стримуючи посмішку, Лін.

«Очевидно, ця дівчина не звикла до їхнього вбрання. Де ж вона виросла, що не знає навіть про елементарні речі?

- Ні, ні, ні! — категорично заявила Катерина, енергійно відмахуючись. — Цю штуковину я не вдягну! Бачила я таке у кіно. Це ж ви мене затягните цими мотузками, що й зітхнути не зможу.

- Пані! — розгубилася служниця. — Але… так годиться!

Промови нової господині були дуже дивними, такого говірку Лін раніше не зустрічала, та й слова іноді видавала зовсім незрозумілі.

- Ким належить? Куди належить? - згадала Катя улюблений мультфільм і посміхнулась. — Ні, я таке не ношу!

Зненацька їй стало весело. Реальність це або її маячні фантазії, але тут можна бути самою собою!

Ця думка настільки виявилася до душі, що Катя кілька разів її повторила, знаходячи задоволення в кожному слові.

- Лін, - вона схопила за руки служницю і довірливо зашепотіла. — Давай сховаємо цю штуку кудись подалі!

— Але пан… — спробувала напоумити розгублена жінка.

- Ми йому не скажемо! - змовницьки промовила Катя і підморгнула.

- Але пані, — зробила ще одну спробу слуга, нервово посміхаючись. — Корсет підтримає ваші груди. Так непристойно!