Те,що не повинно було народитися

Серце світу відкрилося перед ними.

Не дверима. Не порталом.
Світло просто розійшлося, оголивши порожнину, яка не мала форми, але мала суть.

Арія відчула, як земля під ногами зникла.
Вона наче впала — але не вниз.
Усередину.

Усередину світу.
Усередину себе.

Каел не відпускав її руки — його пальці були її якірцем, коли реальність навколо перетворилася на вир світла, тіні, відлунь і далеких звуків, що не належали жодній мові.

Вони опинилися в просторі, де не було ні неба, ні землі.

Лише Серце.

Воно не було кулею.
Тепер — це було щось інше: пульсуючий вузол світла й темряви, переплетений нитками, що нагадували вени гігантської істоти.

Кожен його удар віддавався в животі Арії.

Бум.
Бум.
Бум.

Її власне серце потрапило в цей ритм.

Дитина засвітилася так сильно, що шкіра на її животі стала майже прозорою, окреслюючи слабкий контур того, хто ще не народився.

Каел поблід.

— Вона… зливається з ним, — голос його хрипів. — Серце світу й вона… відгукуються одне одному.

Арія ледве стояла. Коліна тремтіли. Дихання виривалося уривками.

— Чи… це не небезпечно? — прошепотіла.

…боляче…
…але правильно…

Голос дитини звучав інакше. Глибше. Тяжче. В ньому з’явилася вага — не сили, а вибору.

Каел зробив крок вперед, притягнувши Арію ближче до себе.

— Якщо буде занадто — скажи, добре? Я вирву нас звідси, навіть якщо доведеться розірвати цей світ навпіл.

Серце світу відповіло йому спалахом.

Не розірвати.
Змінити.

Арія заплющила очі. Сльози самі потекли.

— Каеле… мені страшно.

Він торкнувся її лоба своїм, притиснувшись так, ніби хотів передати їй частину себе.

— Мені теж, — чесно сказав він. — Але я вибрав цей страх. Я вибрав тебе. Я вибрав її.
— І я виберу це знову, навіть якщо доведеться впасти разом з вами.

Світ затремтів.

Від десь здалеку — але одночасно й дуже близько — пролунав голос.

— АРІЄ!

Серце світу здригнулося. Його ритм збився.

Світло обірвалося на півудару.

Арія відчула різкий біль — дитина ніби вдарилася об щось ізсередини.

Каел різко обернувся.

Першотворець проривався навіть сюди.

Його силует не відповідав законам простору: здавалося, він не входить, а вростає в цей вимір, як отруйний корінь, що проламує камінь.

Світло Серця намагалося його відштовхнути, але він усе одно просочувався, як палаючий дим.

— ВИ ДУМАЄТЕ, ЩО ЦЕ МІСЦЕ ВРЯТУЄ ВАС?
Голос бив по кістках.

Каел поставився між ним і Арією, інстинктивно піднімаючи тіні, хоча розумів: тут, у самому серці, будь-яка магія — лише іскра на фоні бурі.

— Ми не хочемо, щоб нас рятували, — відповів він. — Ми хочемо жити.

Першотворець розсміявся.

Це був сміх не бога.
Це був сміх того, хто надто довго жив сам із собою.

— Жити?
Ваша дитина не живе — вона РУЙНУЄ.
Вона — тріщина в тому, що я побудував.
Вона… мій кінець.

Арія вдихнула, притискаючи руки до живота.

— Вперше ми думаємо однаково, — прошепотіла вона. — Ти правий: ти — її кінець. Але не навпаки.

Дитина не сміялася.
Але її світло стало холоднішим.
Твердішим.

…я не твоя…
…не з твого світла…
…і не з твоєї тіні…

Першотворець завмер.

Його очі — ті, що бачили створення світів, — вперше стали… порожніми.

— Ти… вже думаєш.
У тебе немає тіла — але ти вже обрала сторону.
Це… неможливо.

Хтось колись казав йому, що він не має права бути богом.
Що рівновага не створена для одного.

Тепер, через нескінченні віки, він почув відлуння цього вироку — з вуст того, хто ще навіть не народився.

Серце світу знову загуло — тепер швидше, гучніше.

Ритм збивався.

Арію повело. Вона зойкнула, вчепившись в руку Каела.

— Що… зі мною?..

Дитина раптом затремтіла всередині неї не як магія — як тіло.

Справжнє.

Живе.

Схватка.

Каел побачив, як її обличчя перекосилося — не від магічного болю.

— Аріє… — голос його зірвався. — Це… не може… Так рано…

Він не закінчив.

Серце світу ніби зреагувало на нього. Світло стиснулося в кільце навколо них, відгородивши від Першотворця.

Першотворець заревів:

— НЕ СМІЙ!
ТИ ЩЕ НЕ ГОТОВА!
ТВОЄ НАРОДЖЕННЯ РОЗІРВЕ ВСЕ!

Каел обернувся до нього, в очах блиснула така лють, якої Арія ще не бачила.

— Вона народиться тоді, коли ВОНА вирішить, — просичав він. — А не ти.
— І якщо всесвіт буде проти — ми переробимо його.

Тіні за його спиною розправилися в крила — величезні, чорні, красиві.

Серце світу не відштовхувало їх.

Навпаки — воно пульсувало в такт із ними.

Арія зігнулася, дихаючи уривчасто.

— Каеле… мені… страшно… боляче…

Він схопив її обличчя в долоні.

— Дихай зі мною. Чуєш? Дивись тільки на мене.

Він притиснув своє чоло до її.

Світ навколо затих… на одну мить.

Усе, що лишилося, — вона, він і їхня дитина.

…я не хочу… щоб вам боліло…
…але я мушу…
…я повинна бути…

Арія всміхнулася крізь сльози.

— Маленька… якщо ти повинна — ми витримаємо.

Першотворець ударив у захисне світло Серця світу.

Світло тріснуло.

Стовп енергії прорвався всередину.

Першотворець увірвався в коло світла.

Серце світу завило голосом, якого ніхто ніколи не чув — навіть він.

Каел розвернувся до нього лицем.

Тіні обвили його руки, немов рукави.

— Ти більше не доторкнешся до них.

Першотворець зробив крок ближче.

Його очі горіли, його аура рвала все, чого торкалася.