Коли світ стискає подих

Серце світу пульсувало попереду — величезною, сяючою сферою, яка не просто світилась, а дихала.
Кожен її удар розливав хвилі світла по нескінченних плато, і ці хвилі зривалися в небо, наповнюючи повітря звуком, схожим на спів.

Це було не місце сили.
Це було джерело існування.

Арія відчувала його всім тілом:
теплом під ребрами,
вогнем у горлі,
тремтінням по шкірі.

Її дитина реагувала на кожен удар, ніби Серце світу було її власним серцем.

Каел тримав її за руку, хоча зараз його пальці тремтіли — від виснаження, від гніву, від страху втратити те, заради чого він став тим, ким став.

— Аріє, — прошепотів він, — не відходь від мене ні на крок.

Вона сильніше стиснула його пальці.

— І не відірвуся.

Позаду них гримів голос Першотворця.

Він не біг.
Не йшов.
А наближався так, що сам простір відходив від нього вбік.

Хвилі світла під його ногами тріскалися.
Світло гуготіло від болю.

Цей світ — народжений, ніжний, ще дитячий — не хотів його тут.

Та Першотворець ніколи не питав дозволу.

— СТІЙТЕ.
Його голос розірвав повітря.

Каел різко обернувся — і тіні відразу розлетілися вперед, захищаючи.

Ба навіть тіні боялися.

Першотворець був занадто близько.

Його силует світився білим полум’ям — не живим, а тим, що палило саму реальність.
Його очі сяяли так, що Арії доводилося відводити погляд — світло було болючим, неначе голки.

— Аріє.
Ти знаєш, що робиш неправильно.
Голос був майже ніжним.

Але все навколо тремтіло від жаху.

Каел підняв тіні, які стали густими, як чорний туман.

— Забирайся, — рикнув він. — Ти тут чужий.

Першотворець усміхнувся.

— Цей світ — моя рука, мій здобуток, моє право.
Я створив основу, я можу увійти в будь-який вимір.

Дитина заворушилась у животі Арії так сильно, що вона скрикнула.

…не вірте…
…цей світ… не його…

Арія подивилася на Каела.

— Вона каже… що він бреше. Він не створював цього світу.

Каел стиснув зуби.

— Звичайно. Він привласнив усе, до чого торкався. Чому б і цей світ не записати собі?

Першотворець прочитав їхні думки.

— Я створив усе.
І ваше дитя — моя найгірша помилка.
Тому я мушу її стерти.
А ви — виростите нову, слухняну.
Живу.
Безсилу.
Не небезпечну.

Арія схлипнула.

— Ми ніколи…
НІКО-ЛИ…
не дамо тобі торкнутися неї.

Першотворець зітхнув, як батько, що втомився від упертих дітей.

— Тоді залишаюся тільки я.
І я заберу всіх вас.

Світ під його ногами розколовся.

Каел зробив крок назад — прикриваючи Арію.

— Готова? — прошепотів він.

— Завжди.

Він кивнув, і його тіні здійнялися навколо, немов чорне крило ночі.

— Готуйся, мала, — прошепотів він до живота. — Бо все залежить від тебе.

Дитина відповіла дзвоном світла:

…я тут…
…я з вами…

Вони ступили на останній круг світла — той, що здавався живим.

Як тільки Арія торкнулася його ногою, світло під її ступнями пішло хвилею, реагуючи на неї, немов раділо.

Каел увів її глибше, до ядра.

Його тіні відчували, що тут їм боляче — але вони слухалися, стискалися в твердий щит.

Першотворець підняв руку.

— Досить.
Здайтеся.
Ви не розумієте — якщо вона народиться тут, увесь мультисвіт розірве.
Її сила розтрощить навіть те, що я не створював.
Я намагаюся врятувати вас — і все решта.

Арія відчула, як дитина раптово вперлася всередині неї — різко, боляче, але важливо.

…він бреше…
…він боїться не за світи…
…він боїться за себе…

Першотворець звівся у величному спалаху світла.

— Вона не повинна існувати.
Вона виправить мої помилки —
а я не хочу бути виправленим.

Каел гаркнув:

— Цього разу ти нічого не вирішуватимеш!

Він кинув тіні вперед — хвиля, темна, глибока, наче нічне море, накрила простір.

Першотворець підняв руку — і тіні розтанули, як дим під сонцем.

Арія відчула, як її груди стискає паніка.

— Каеле, він сильніший…

— Я знаю, — крізь зуби. — Але він не знає одного.

Він притягнув її до себе, поклавши долоню на живіт.

— Вона тут.
І вона — з нами.

Дитина відповіла:

…я готова…

Арія раптово оніміла.

З її живота почало йти світло.

Ні—
не просто світло.

Енергія, від якої сам світ застиг.

Каел зблід.

— Аріє…

— Я… не можу… її стримати…

Дитина засвітилася сильніше.

Першотворець різко відступив.

Його очі вперше наповнилися справжнім жахом.

— НІ.
ЦЕ НЕ МОЖЛИВО.

Але було пізно.

Світло дитини розірвало простір.

Розірвало світло Першотворця.
Розірвало його владу.

І вперше за всі віки він…
втратив контроль.

Він похитнувся.
Полум’я в його руках згасло.
Його тіло стало смертним на одну єдину мить.

Каел підняв Arію на руки й майже закричав:

— Вона ЛАМАЄ його силу!

Першотворець знову ринув уперед — але не як бог.

А як загнаний звір.

Крикнув так, що світ здригнувся:

— ЗУПИНИТЕ ЇЇ!

А світ, натомість, схилився перед нею.

Світло Серця обвило Арію, ніби захищало.

Каел притиснув її до себе.

Першотворець кинувся останнім ривком.

— ** ВОНА ЗНИЩИТЬ УСЕ! ВОНА НЕ РІВНОВАГА — ВОНА КІНЕЦЬ! **

Арія відповіла тихо, крізь біль, крізь світло, крізь сльози: