Світло кристала накрило їх мов буря.
Не боляче — але всепоглинаюче.
Арія відчула, як тінь Каела переплелася з її рукою, тримаючи міцно, ніби боявся втратити її в самій пам’яті.
Дитина всередині завмерла, ніби прислухалася.
А потім світ перед очима розірвався.
Початок, який не був початкомВони стояли на вершині стародавнього світу.
Не цього, не того, в якому вони жили колись —
а першого.
Світла й тіні існували тут не окремо: вони текли разом, мов дві ріки, що живили одне русло.
Разом.
Єдині.
Світ виглядав… правильним.
У центрі величезної рівнини стояла висока постать.
Молода.
З людським обличчям.
З очима, що світилися м’яким золотом — але не палили.
Він був красивим, чистим, ніби створеним з гармонії.
Арія видихнула:
— Це… Першотворець?
— До того, як…
Хранитель відповів тихо, хоча його голос лунав у повітрі, а не в їхній свідомості:
— Так. Це він — коли ще був частиною цілого.
Коли він був не богом, а рівновагою.
Поруч із ним стояли інші.
Не люди.
Не тіні.
Не вогонь.
Сутності, сплетені з різних сил — темних, світлих, водяних, повітряних, земних.
Їх було п’ятеро.
Перед ними світився великий білий кристал — той самий, що був у залі Хранителя, але… цілий.
Арія відчула, як тремтить її серце.
— Це Серце всіх світів…
Дитина ледь торкнулася її ребер.
…так…
…поки він… не зламав…
Один із старших Сутностей заговорив:
— Ти був створений носієм гармонії, не володарем.
Пам’ятай про це.
Молодий Першотворець опустив голову.
— Я пам’ятаю. Я відданий рівновазі.
Хранитель промовив гірко:
— Він брехав уже тоді.
Каел зціпив зуби.
— Його голос… не схожий на його теперішній. Тут він… слабший.
— Влада робить голоси гучнішими, а серця — глухими, — відповів Хранитель.
І тут щось змінилося.
Світло кристала блиснуло.
П’ятеро Сутностей торкнулися його — і кристал розкрився, показуючи всередині яскраве, але м’яке світло.
Арія відчула мир.
Тиша.
Абсолютний баланс.
— Це… сила рівноваги… справжня… — прошепотіла вона.
Каел нахилив голову.
— І вона не була чиясь. Вона належала всім.
Хранитель кивнув.
— Так було задумано. Ніхто не мав володіти нею сам.
Ніхто — окрім нього.
Поки Рада стояла біля кристала, Першотворець зробив крок назад.
Ще один.
Очі його затремтіли… але не страхом.
Жадобою.
Арія стиснула руку Каела.
— Він… він хоче…
Каел шепнув:
— Вкрасти те, що не можна вкрасти.
І Першотворець зробив крок уперед — швидко, різко — і простягнув руки до Серця.
Рада обернулася.
— СТОЙ!
— Ти не маєш права!
— Це зруйнує…!
— Ти не витримаєш!
— Це вб’є тебе!
Але він уже торкнувся світла.
І світ…
завмер.
Потім вибухнув.
Кристал розколовся.
Рівновага вирвалась назовні — світлом, яке могло творити й нищити.
Один із Сутностей загорівся й розпався на попіл.
Інший зник у темряві.
Третій упав на коліна.
Арія закрила рот руками.
— Він… він убив їх усіх…
Хранитель відповів тихо:
— Так.
Це була перша смерть у всесвітній історії.
І він зробив це заради влади.
Каел притиснув Арію до себе.
Першотворець стояв у центрі руїн, осяяний силою, яку украй не мав права мати.
Очі його палали тепер не золотом — а божевіллям.
І він промовив:
— Я — новий закон.
Я — нове світло.
Я — рівновага, що потребує одного володаря.
МЕНЕ.
Арія скрикнула.
Каел теж здригнувся.
А дитина прошепотіла:
…ось… чому він боїться мене…
…бо я можу… повернути…
Світло погасло.
Сцена зникла.
Вони знову стояли в залі перед Хранителем.
Хранитель підняв голову, його голос був твердим:
— Ось правда.
Ось сила, яку він вкрав.
І ось чому ваша дитина — не загроза, а початок нової рівноваги.
Арія стиснула живіт.
— І що нам робити?
Хранитель відповів:
— Захистити Серце цього світу і дозволити дитині народитися там, де він не зможе торкнутися неї.
Тоді рівновага повернеться.
Тоді форми, що були зламані, стануть цілими.
І Першотворець впаде.
Каел нахилив голову.
— Він уже йде за нами.
Хранитель закрив очі.
— Так. Я чую, як тріскає завіса.
Він близько.
Ближче, ніж ви думаєте.
Дитина ледь ворухнулася.
…він тут…
Арія різко озирнулася.
Каел витягнув тіні.
Хранитель підняв руку:
— Біжіть до Серця світу.
Тільки там дитина буде непорушною.
Тільки там він не зможе її знищити.
Зала задрижала.
Кристал тріснув.
І голос Першотворця пролунав так, що навіть цей світ здригнувся:
— АРІЄ.
КАЕЛЕ.
ВИ НЕ ВТЕЧЕТЕ.
Каел схопив Арію за руку.
— Біжимо!
І вони кинулися вперед, коли світ позаду них вибухнув.